У селі Стеблі Колодяжненської громади в останню земну дорогу провели захисника Євгенія Гутевича
Про це інформують на сайті Колодяжненської громади.
Військовий був старшим механіком-водієм штурмового батальйону ВЧ А4122. Ворог обірвав його життя ще 6 вересня 2024 року в районі населеного пункту Галицинівка Покровського району Донецької області.
27 лютого громада зустрічала захисинка навколішки, схиливши голови в скорботі. Віддавали захиснику останню шану та проводжали в останню земну дорогу.
Євгеній Гутевич був звичайним сільським хлопцем. Закінчив школу у селі Скулин, працював у різних місцях. Мобілізували Євгена у березні минулого року. Батьки Героя вже давно відійшли у засвіти, у Стеблях проживає бабуся Марія Пименівна і рідна тітка Раїса Петрівна, братів та сестер не мав. У Євгена була кохана жінка Світлана, багато родичів. Усі вони, а також друзі, односельчани, військові побратими, представники місцевої влади і духовенства прийшли на прощання з захисником.
Секретар сільської ради Павло Кухта передав співчуття від сільського голови Віталія Кашика, який зараз відвідує захисників на Сході,
а також поділився спогадами про Євгена.
«Нині я проводжаю в останню земну дорогу не лише свого Захисника, Євгенія Гутевича, а свого брата Женю. Пригадую його останнє повідомлення: написав вночі, запитав, як у мене справи, я побачив і відповів уже вранці. Поцікавився, як він, але моє повідомлення, на жаль, уже не дійшло … Це було 6 вересня 2024 року: ця дата стала днем загибелі Євгенія. Він був молодим, упевнений, мав багато планів на життя, але підступний ворог відібрав його. Так само він хоче відібрати в українців волю та незалежність, зробити своїми рабами. Але вже три роки ми тримаємося і не маємо права здатися: мусимо бути сильними, мудрими і терплячими, і головне – єдиними і згуртованими, аби протистояти цьому злу – кожен на своєму рівні. Довіряймо нашим Збройним Силам, підтримуймо захисників і будьмо гідними подвигу наших Героїв», – скзав Павло Кухта.
Заупокійна служба відбулася у храмі Іоана Богослова ПЦУ села Стеблі. Поховали Євгенія на місцевому кладовищі під звучання Гімну у виконанні військового оркестру та з рештою військових почестей і дотриманням релігійних обрядів.
