На Меморіалі Героїв, що в центрі селища Стара Вижівка встановили банер загиблому захиснику України Дмитру Жмуру.
Станом на 7 квітня 2025 року тут розмістили 24 фото загиблих у російсько-українській війні захисників зі Старовижівської громади. Серед них – воїни, які боролися за майбутнє України з 2014 року. Є фотографії полеглих під час АТО та повномасштабної війни в Україні, передає Район.Стара Вижівка.
Зі спогадів земляків Дмитро був не лише мужнім воїном, а й доброю, чесною людиною, яка завжди прагнула справедливості.
Дмитру Жмуру просять посмертно присвоїти звання Героя України.
Відповідну петицію на сайті президента України зареєструвала сестра воїна Юлія Селещук Уже є понад 11 тисяч підписів з 25 тисяч потрібних.
Підтримати петицію можна за посиланням.
Дмитро Жмур народився і вирісу селищі Стара Вижівка. По закінченні Старовижівського професійного ліцею з липня 2017 року був курсантом на строковій службі. З листопада 2017 року по липень 2020 року стрілець-зенітник.
Брав участь у зоні бойових дій в ООС з січня по квітень 2018 року, з жовтня 2018 року по травень 2019 року − в Донецькій та Луганській областях.
Неодноразово його нагороджували грамотами за старанність,
розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків, бездоганну військову дисципліну, високі показники у військовій підготовці.
З початку повномасштабного вторгнення без жодних вагань став на захист своєї Батьківщини.
У березні 2022 року прибув добровільно на службу в Бахмут, де виконував завдання з прикриття піхотних підрозділів та підрозділів ППО в зенітному взводі. Неодноразово їздив на прикриття БМ «ОСА» в складі різних екіпажів.
У 2023 році виконував завдання вже в Запорізькому напрямку. Брав участь в Запорізькому контрнаступі. Потім підписав контракт та поїхав на навчання закордон на новітнє озброєння. Згодом своїм прикладом показував гарні результати у відбитті ворожих засобів повітряного нападу.
25-річний солдат загинув 23 лютого 2025 року поблизу села Надія Сватівського району Луганської області. Поховали воїна 7 березня у Старій Вижівці.
«Дмитро ішов туди, куди інші боялися, витягував із пекла поранених, евакуйовував під ворожим вогнем загиблих. Він не встиг створити власну сім’ю, здійснити заповітні мрії, народити та виховати дітей, не встиг пожити, а так хотів…», − написала сестра полеглого Юлія Селещук.
