27 жовтня 2024 року обірвалося життя 50-річного захисника з Волині Віталія Пруса.
Спогадами про Героя поділилисьна сайті Код пам'яті Горохівської міської ради.
Народився 22 грудня 1975 року. Сім’я тимчасово проживала на півдні України в Криму. Софія Яківна і Василь Степанович виховували троє дітей: Василя, Любов, Віталія. Сім’я – це найцінніше, що є у людини. Це місце, де тебе люблять, розуміють та підтримують. Батьки – це найближчі люди для своїх дітей. Вони дають їм життя, виховують, навчають та допомагають йти по життю. Спогади про дитинство залишаються з людиною назавжди. Дитинство – це найщасливіша пора життя. Це час безтурботності, ігор та відкриттів. У дитинстві Віталій був веселим, енергійним. Разом із Василем і Любою досліджували і пізнавали світ, спілкувалися з однолітками та мріяли.
Віталій навчався у Горохівській середній школі № 2. Любив грати м’яча на шкільному подвір’ї. Завжди був відповідальним.
Після завершення навчання розпочав трудову діяльність. Мав умілі руки, займався будівельною справою, ремонтами, сантехнікою.
Одружився зі Стасевич Тетяною.
У подружжя народилася донька Настя.
Незважаючи на проблеми із серцем (за висновком комісії обмежено придатний) призвався на службу 29 лютого 2024 року. Направлений для проходження військової підготовки у м. Яворів. Був зарахований до військової частини А 7394. Виконував обов’язки стрільця.
Перші військові завдання отримав поблизу м. Дніпра. Разом із побратимами патрулювали територію, копали окопи, траншеї.
Позивний Бен. Таке прізвисько отримав, коли з друзями був на заробітках у Києві. А під час військового призову використав як позивний. На службі мав хорошого друга – кота.
Завжди був усміхнений, щирий, готовий прийти на допомогу.
Був контужений, розтрощило бронежилет, каску. Вижив… Про це не говорив своїм рідним, щоб вони не хвилювалися: мама має хворе серце, опікувався і турбувався її здоров’ям.
Війна… окопне життя… вибухи…постріли…смерть…постійне відчуття небезпеки та страх, навколишнє середовище – все це вплинуло на здоров’я Віталія. Він отримав відпустку. Прибувши до рідного міста, проходив реабілітацію.
Помер 27 жовтня 2024 року.
