На Алеї Пам’яті Героїв Дубівської громади відбувся пам'ятний захід.
Про це інформують на сторінці «Дубівська громада - громада позитивних змін» у фейсбук.
7 листопада Дубівська громада віддала шану світлій людині, незламному воїну, Учителю з великої літери — Андрію Володимировичу Олещуку Андрій Володимирович став на захист рідної землі ще у 2017 році, виконуючи свій військовий обов’язок у зоні АТО. А з перших днів повномасштабного вторгнення, 1 березня 2022 року, знову став до лав оборонців Батьківщини. Героїчно загинув у боях за Бахмут, віддавши своє життя за мир і свободу українського народу. Але Андрій Олещук був не лише захисником на фронті — він був людиною, яка щодня змінювала світ навколо себе. З 2014 року працював учителем фізики Дубівського ліцею, і саме через дітей, через знання, через світло науки він виховував нове покоління — розумне, допитливе, сильне. Його любили та поважали всі: колеги, учні, батьки і вся громада. Він був мудрим, справедливим, добрим і неймовірно людяним. Учитель, якого діти чекали на урок, бо з ним навіть фізика ставала захопливою,
зрозумілою і живою. Він відкривав світ, створював можливості, надихав. Його гурток «Робототехніка» став улюбленим місцем для школярів — там народжувались перші мрії, перші перемоги, перші маленькі винаходи.
Андрій Володимирович був тим, хто ніколи не стояв осторонь: допомагав у господарських справах, у комп’ютерних питаннях, підтримував словом і ділом. Людина, яка вміла все — і робила це з любов’ю. Його смерть — непоправна втрата для родини, школи, всієї Дубівської громади та освітянської спільноти України. Але його світле ім’я, приклад мужності та добра залишаться з нами назавжди. Тому Указом Президента України №742/2025 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти» за значний особистий внесок у розвиток національної освіти, підготовку кваліфікованих фахівців, мужність і самовідданість, виявлені у захисті суверенітету та територіальної цілісності України, багаторічну плідну педагогічну діяльність та високий професіоналізм Олещука Андрія Володимировича - учителя Дубівського ліцею посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вручення державної нагороди батькам Андрія Олещука відбулось за участі начальника Ковельської районної військової адміністрації Ольги Черен та Дубівського сільського голови Романа Троцюка. Пам’ять про Андрія Олещука та усіх воїнів житиме не лише в офіційних нагородах, а й в кожному серці, що б’ється за Україну.
На жаль, війна триває, і Алея Пам’яті Героїв Дубівської громади знову поповнилась новими світлинами односельчан:
Якимчук Петро Микитович 1973 року народження, був стрільцем мотопіхотного батальйону військової частини А1556. Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, він загинув 2 червня 2025 року під час штурмових дій противника в районі населеного пункту Степове Запорізької області.
Андрій Миколайович Полховський 1993 року народження, командир відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону, молодший сержант, відданий військовій присязі на вірність Українському народу помер 7 серпня 2025 року в одному із медичних закладів м. Харків внаслідок отриманих поранень в районі населенного пункту Петропавлівка
Вадим Іванович Соколовський 1994 року народження, старший лейтенант Збройних сил України, командир взводу військової частини А7063. З перших днів війни Вадим став до лав 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ України. Згодом разом із побратимами захищав Україну у найгарячіших напрямках фронту. Як командир взводу він був вимогливим і водночас справедливим, побратими його не лише поважали та цінували, а й любили, як рідного. Указом Президента України від 05.08.2022 року №559/2022 Вадима Соколовського нагороджено Відзнакою Президента України «За оборону України».
Наумук Іван Степанович 1978 року народження, був заступником командира бойової машини – навідником-оператором механізованого батальйону, мав військове звання – старший солдат. Він загинув 27 серпня 2025 року внаслідок ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Куп’янськ-Вузловий Харківської області.
Карпук Сергій Анатолійович 1979 року народження, старший стрілець 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А 0224 загинув 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Парасковіївка Покровського району Донецької області.
З липня минулого року Сергій Карпук рахувався безвісти зникли.
Тарасюк Василь Миколайович 1984 року народження, стрілець-снайпер 1-го механізованого відділення 1-го механізованого батальйону в/ч 4699 ЗСУ (47-ої ОМБр «Маґура»), життя обірвалося 23 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Прогрес Покровського району на Донеччині понад рік вважався зниклим безвісти.
Гридковець Іван Васильович 2003 року народження Стрілець 3-го відділення охорони взводу охорони військової частини А2960, загинув 29 серпня 2025 року під час виконання обов’язків військової служби, завдань пов’язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України в районі населеного пункту Новопавлівка, Синельниківського району Дніпропетровської області.
Гембицький Ігор Петрович 1981 року народження старший оператор відділення радіорозвідки взводу радіорозвідки розвідувальної роти військової частини А4667. 24 роки свого життя Ігор присвятив військовій службі, на жаль, саме під час проходження військової служби Герой втратив здоров’я, а відтак і саме життя.
Його серце зупинилося в одному з лікувальних закладів Києва 21 вересня 2025 року.
«На цих полотнах — обличчя тих, хто захищав нас на фронті, тих, хто не вагаючись став між ворогом і рідною землею, тих, чиї серця билися до останнього за наше право жити у свободі. Це погляди, які бачили війну в обличчя, але не зламалися. Це усмішки, у яких досі живе любов до життя, до землі, до нас з вами. Це історії, які вже неможливо переписати — бо вони написані кров’ю та безмежною любов’ю до України. Це більше, ніж символ. Це — наша пам'ять, наша правда, наша вдячність.
Нехай кожен, хто проходить цією алеєю, зупиниться бодай на мить —і відчує: перед ним люди, чиє життя було сповнене любові, мужності та честі. Хай ці погляди нагадують нам усім, що свобода не прийшла просто так — вона виборена їхньою кров’ю, їхньою волею, їхньою жертвою.
Вічна пам’ять, честь і слава Героям!», – зазначили у дописі громади.
