У перші роковини вшановують пам'ять захисника Сергія Попрійчука із села Селець.
Про це інформують на сторінці Турійської селищної ради у фейсбук.
У цей тихий, сповнений смутку день односельчани, друзі, побратими та представники місцевої влади зійшлися біля місця його земного спочинку, щоб розділити біль утрати з родиною та віддати шану захиснику. Квіти як символ подяки лягли до могили Героя, а хвилина мовчання об’єднала всіх у спільному вшануванні.
З перших днів повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року — Сергій разом із односельчанами добровільно став до лав українського війська. У складі 14-ї окремої механізованої бригади він визволяв Житомирщину, Миколаївщину та Харківщину, мужньо боронячи рідну землю.
Сергійзагинув 28 листопада 2024 року на Харківщині внаслідок ворожого обстрілу
«Пам’ять про Героя назавжди залишиться у серцях земляків. Його відвага і стійкість вписані в історію громади та України, у нашу спільну боротьбу за свободу. Вічна шана Герою!», – йдеться у дописі.
Довідково:
Сергій Олександрович Попрійчук, солдатНародився 14 березня 1987 року в селі Селець Турійського району Волинської області.
Навчався у Селецькій початковій школі, пізніше – у Турійській загальноосвітній школі I–III ступенів імені Ганни Жежко, яку закінчив у 2004 році. У тому ж році вступив до Луцького вищого професійного училища, де здобув спеціальність муляра-штукатура. Згодом став студентом Коломийського індустріально-педагогічного технікума, де навчався на спеціальності «Будівництво».
З 2005 по 2006 рік проходив строкову військову службу в десантних військах у м. Львів.
З раннього дитинства Сергій ріс дуже працьовитим, добрим, відповідальним, справжнім господарем. Мабуть, саме тому обрав одну з найважчих та шанованих професій – будівельник. Працював на будовах міста Запоріжжя та Криму.
Де б не знаходився Сергій, поруч з ним завжди було багато друзів, адже він мав лідерські якості, почуття гумору, приходив на допомогу всім, хто її потребував.
У 2014 році Сергій одружився, а через рік у них із дружиною Світланою народився син Олександр. Він був люблячим чоловіком та найкращим татом.
Проживав Сергій у селі Селець, працював у місцевому ФГ «Перлина Турії» бригадиром будівельної бригади.
У перший же день повномасштабного вторгнення росії в Україну став на захист рідної країни. Воював у складі 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Визволяв Житомирщину, Миколаївщину, Харківщину.
28 листопада 2024 року загинув поблизу села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області при виконанні службового обов’язку, пов’язаного із захистом Батьківщини.
У Сергія залишилися мама, син, дружина, сестри, рідні, друзі.
Прощання із мужнім воїном – нашим земляком відбулося 2 грудня 2024 року. Похоронили захисника із військовими почестями у селі Селець.
Військові нагороди та відзнаки:
- Медаль "Захисник України"
- Відзнака "За службу державі"
- орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
