У Ратнівському районному суді розглянули справу про притягнення до кримінальної відповідальності одинадцятикласника.
Про це ідеться у вироку суду від 17 грудня 2025 року, передає Район.Ратне.
Неповнолітній 19 березня 2025 року близько 14:18, перебуваючи за місцем проживання, подзвонив на стаціонарний телефон Бродівського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 (Львівська область) та усно повідомив неправдиву інформацію про підготовку вибуху в установі.
За результатами відпрацювання цього повідомлення слідчо-оперативна група та працівники ДСНС оглянули приміщення закладу освіти, в ході огляду евакуювали 330 учнів та 60 працівників. Вибухонебезпечних предметів чи речовин не виявили.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, школяр 19 березня 2025 року близько 15:15 зателефонував на мобільний телефон, яким користується завідувач філії Золочівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 − Єлиховицької початкової школи Золочівської міської ради Львівської області та повідомив неправдиву інформацію про підготовку вибуху. Слідчо-оперативна група спільно з працівниками ДСНС оглянули приміщення цього закладу освіти,
який на той час був зачинений, а учнів та працівників у ньому не було. За результатами перевірки вибухонебезпечних предметів чи речовин не виявили.
Неповнолітній винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Пояснив, що 19 березня 2025 року він у додатку «ТікТок» побачив відео, в якому невідомий юнак повідомив по телефону про замінування школи. Заради розваги він у Інтернеті знайшов контакти школи у Львівській області подалі від місця проживання, сподіваючись не бути виявленим правоохоронцями. Туди подзвонив із власного мобільного телефона.
Як розповів юнак, під час першого дзвінка він повідомив про замінування, однак говорив невпевнено, вважав, що його не зрозуміли, тому подзвонив у цю ж школу через декілька хвилин удруге. У розмові він повідомив про те, що в школі заклали три бомби, які через 30 хвилин вибухнуть.
Учневі здалося, що людина, з якою він спілкувався телефоном, його не сприйняла всерйоз, тому через деякий час того ж дня він подзвонив із свого телефона в іншу школу Львівської області за номером, який знайшов на сайті закладу, й повідомив про мінування.
Повідомлення про мінування спочатку записав на папері, яке згодом озвучив у телефонній розмові. Заклади освіти вибирав випадково. Усвідомлював, ця інформація є неправдивою, розумів наслідки своїх дій, зокрема, потребу в евакуації людей, зупинення роботи закладу та бажав настання цих наслідків. Єдине, чого боявся, − бути викритим.
Школяр пояснив, що проживає із батьком і молодшою сестрою. Мама після розлучення проживає окремо, однак із нею часто спілкується. Батько забезпечує його матеріально, він має усе необхідне для проживання. Школу відвідує дистанційно, планує обрати професію, пов’язану зі спортом. Про злочин нікому не розповідав, бо соромив скоєного. Учень визнав, що вчинив неправильно, та вказав, що зрозумів серйозність завданої шкоди, а також запевнив про неприпустимість подібного у майбутньому.
Представниця служби у справах дітей повідомила, що сім’я обвинуваченого у поле зору служби в справах дітей не потрапляла. Психологиня пояснила, що за психологічною допомогою члени родини не зверталися.
Дослідивши всі матеріали, суд визнав школяра винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, та призначив йому покарання у виді пробаційного нагляду на два роки.
Зазначимо, вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
