Sisters A. Chocolate — бренд крафтового bean-to-bar шоколаду з Луцька. У грудні 2025 року бренд отримав золоту нагороду від London Academy of Chocolate.
AIN поспілкувався з командою бренду та дізнався більше про нагороду, транспортування шоколаду та як компанія працює в умовах війни.
Можете розповісти детальніше про нагороду?У світі якісного шоколаду є два конкурси шоколадних, обидва у Великій Британії. Цьогоріч ми подалися саме на конкурс від Лондонської академії шоколаду (Academy of Chocolate).
Ми подаємося на нього вже вдруге поспіль з минулого року. У 2024 ми виграли одну золоту і п’ять срібних медалей. Цьогоріч — одну золоту, дві срібних і п’ять бронзових медалей.
Щоб податись на конкурс потрібно мати розуміння, що цей шоколад має якийсь потенціал. А також — відповідати певним критеріям.
Найскладніше доставити шоколад з України в Лондон у стислі терміни. Подача документів відбувається у вересні й на початок жовтня шоколад має вже приїхати туди. Зараз вересень зазвичай теплий. У нас немає можливості відправити чимось, крім «Нової пошти», а вони не приймають продукти харчування.
В Україні треба шукати, хто перевезе шоколад автобусами.
Продукт має їхати з маркуванням. На конкурс потрібні не плитки, а маленькі шматочки для дегустаторів у золотій фользі. Кожного зразка не менше ніж по 8 плиток. Ми надсилали певну кількість зразків в ящику шоколаду без зовнішнього маркування, який не має права проїжджати через кордон, тому що митники питають: «Де штрих-коди?» І це на вигляд просто, як контрабанда.
Найголовніше — він має бути нерозтоплений. Якщо шоколад у дорозі деформується через спеку, то його не приймуть на конкурс. За кожен зразок треба платити, а гарантії, що він доїде, немає. У нас же цього разу все вийшло: на початку жовтня ми відправили зразки, а далі чекали результатів.
Яку користь приносять нагороди вашому бренду?Міжнародні нагороди — це визнання нашого бренду та гарний маркетинг. Зовнішня організація та конкурси гарно працюють на те, щоб було додаткове підтвердження, що твою роботу оцінили. Це також сприяє нашим продажам за кордоном. Ми представляємо наш бренд на іноземному ринку, шукаємо варіанти на європейському ринку шоколаду та у США.
Наша актуальна проблема навіть не в тому, що нас, наприклад, не хочуть купувати. Ми вже зараз маємо запити на наш шоколад — його хочуть купувати.
Проблема є з доставкою, оскільки ми не дуже велика компанія, щоб відправляти палетами. Та і Bean-to-Bar шоколад купують у невеликих кількостях. А відправляти його офіційно дуже дорого.
Яка різниця у вартості на українському ринку Bean-to-bar шоколаду порівняно із закордонним?Для України наша ціна притомна для тих людей, хто розуміється. Для решти часто наша ціна не притомна. 315 грн за плитку шоколаду для українського споживача сьогодні дорого. І ми це знаємо, ми це чуємо, тому ми пояснюємо, чому так стається. Ми поки що тримаємо ціну на цьому рівні з надією, що зможемо збільшити виробництво й отримувати прибуток із більших продажів.
Якщо нам лишатися на цих об’ємах виробництва, ціна мала б бути удвічі вищою. Зараз ми лише відпрацьовуємо виробництво, воно окупає себе. Тож можна йти двома шляхами. Або ми помножуємо на два і залишаємося в теперішніх об’ємах, щоб мати прибуток, або ми критично збільшуємо виробничі потужності.
Щодо європейського bean-to-bar, так, він там дорожчий — мінімум на два-три євро. Дуже часто в плитках ще менша вага. У нас зараз вага 65 г, а в них — переважно по 50–60 г максимум. Ми теж будемо в цю сторону рухатись, вже закупили форми на найближчий час.
Окрім того, у них сировина дешевша, ніж у нас. Адже ми ще платимо 20% мита і за логістику. Це стосується і цукру, і какао-бобів, і какао-масла. Водночас ціна, наприклад, на нашу плитку в Штатах зараз складає 20 доларів. Те, що в нас плитка шоколаду дешевша в перерахунку на гривні або на євро в Україні, це не робить нас конкурентоспроможними на ринку Європи. Адже коли ми будемо пересилати, вони так само заплатять розмитнення, логістику.
Перше місце отримав шоколад з українським джином. Чи купують люди більше саме ті позиції, що виграли?Торік так було — тоді «Мадагаскар» отримав золото і стабільно упродовж року по сайту найбільше продавався. Але так збіглося, що «Мадагаскар» — це дійсно одна з найкращих наших плиток за смаковими характеристиками. «Танзанія» виграла срібло, але вона добре продавалася і без нагород.
Що буде по джину, я не знаю, тому що ми зробили певну кількість шоколаду з цим джином, продали її та відправили на конкурс. Поки що нагорода є, а цього шоколаду на продаж на сайті немає. І я думаю, що він буде ближче до весни. Шоколад на конкурс ми витримували два місяці. Він мав бути насиченим.
Алкогольний шоколад завжди має попит: минулого року в нас, крім джину, були ще плитки з ромом і віскі. І вони торік отримали срібло. Продажі були високими, але меншими, ніж у переможців золота.
Можливо, на це повпливала ціна, тому що це дорожча плитка. Вона була по одній ціні, а зараз ми її перерахували, тому що дуже дорогі алкоголі. На ціну цієї плитки впливає те, що він довго виготовляється, це додаткова робота, витримка, а потім ще додаткове висушування. Окрім того, на 20 кг шоколаду потрібно п’ять пляшок алкоголю. Ціна на такі плитки, відповідно, вища.
Чи готуєте ви святкові плитки або подарункові набори до свят?У нас є дві новорічні плитки. Їх ми продаємо ще з листопада. Це темний шоколад на танзанійських какао-бобах із сосновими шишками та з мандарином. Він дуже гарно продається.
Друга плитка — це молочний шоколад з крихтою булочки з корицею і з мигдалем.
Ми не робимо ніяких фігурок Діда Мороза чи ялинок. Наші подарункові набори — для дорослих людей. Це продукт про гастрономію, про смак, а не про візуальну подачу. У складі — різні варіанти нашої продукції, складені в коробочки та перев’язані стрічкою.
Чи маєте вже статистику святкових продажів?У листопаді-грудні ми на продажі не жаліємося. Зима, особливо грудень — це час, коли ми дуже багато продаємо.
Минулого року, після того як ми отримали нагороди й про нас багато хто написав, ми закрили весь продаж на три дні раніше. 27 грудня ми зупинили сайт і пішли відпочивати, тому що дуже багато продали. Треба було просто трішки перевести дух, тому що вся команда працювала в шаленому темпі.
Цього ж року ми попередньо підготувались, є кращий запас. Загалом зима — це час, коли люди їдять шоколад. У липні ж хочеться більше води, фруктів. І тому влітку ми страждаємо від нестачі продажів У такі періоди ми завжди шукаємо гроші, якими треба закрити оренду.
Як на ваш бізнес впливає ситуація зі світлом?
Ми дуже залежні від світла, особливо вночі. Це додає дуже великої собівартості шоколаду bean-to-bar, тому що меланжери крутяться постійно, і це потребує людської уваги. Ми запускаємо нашу техніку на три дні — з понеділка по четвер, а далі знову — в п’ятницю і до понеділка. Субота та неділя — це час, коли ми теж постійно маємо бути включені в роботу.
У нас є генератор для основного цеху. Він не може потягнути всі потужності, але працює, щоб меланжери не зупинялись. Коли ми виготовляємо шоколад, він у меланжерах крутиться три дні без упину. Якщо вночі він зупиниться, то до ранку шоколад вже застигає. А якщо зникає світло, він назад не запускається. Тому потрібен генератор.
На обсмажування ми не можемо взяти генератор. Обсмажування — це духові печі з дуже великою потужністю. Це потребує дорогого генератора, який буде брати багато пального.
Чи є у вас альтернативні способи отримання прибутку?Поки що немає. Влітку ми не припиняємо продаж, просто він дуже маленький. Ми розуміємо, що можна було б якісь продукти запускати паралельно, типу печиво. Але це плани на майбутнє.
Зараз не маємо можливості, бо це розробка потребує і обладнання, і пакування. Морозиво робити дуже дорого. Вкластись у виробництво морозива — це ще дорожче ніж bean-to-bar.
Як альтернатива зараз у нас є горіхово-шоколадні пасти. Вони непогано продаються. Також ми запустили виробництво фініків. Думали, що це теж буде як альтернатива, де менше шоколаду. Але і там не все так просто. Щоб зробити хороший продукт, ми підбирали фініки пів року.
А коли запустили — у постачальника фінік зник. Виявилося, що хороший фінік купити дуже складно. І коли ми туди дали гарну фісташкову пасту, облили в стовідсотковому шоколаді, він вийшов найдорожчим на ринку. Його важко продати, важко зробити. Він має бути свіжий.
З досвіду: хороший продукт не буває таким, що його легко робити й легко продати.
Читайте також: «Дубайський» шоколад призвів до зростання цін на фісташку
