Мистецтво як літопис війни, засіб меморалізації та інструмент арттерапевтичного зцілення – про це розповідає масштабна виставка «Нескорена» яку відкрили напередодні четвертих роковин повномасштабного етапу російсько-української війни в Галереї мистецтв спілки художників України.
Її організатори – Волинська організація НСХУ та Благодійний фонд імені Миколи Мялковського. На урочистій презентації за участі ветеранів, митців, волонтерів, молоді, представників влади побувала кореспондентка Район. Культура
Відкриваючи виставку «Нескорена», голова правління ВО НСХУ Володимир Марчук акцентував, що серед авторів експозиції – воїн Павло Юрчук з Володимира, ветерани-митці Віталій Манойло Руслан Кашаюк, Андрій Соломініконописець Ігор Чабан та інші. Так формується група митців з воєнним досвідом, які показують у мистецтві своє бачення війни.
Кураторка виставки – відома волинська художниця, арттерапевтка, мама Героя й засновниця Благодійного фонду імені Миколи Мялковського Тетяна Мялковська. «Ця річниця – не та подія, яку потрібно святкувати, а потрібно пам’ятати! Ми почнемо нашу подію з вшанування пам’яті тих,
хто настільки сильно тримали небо, що не змогли його втримати…», – з хвилюванням почала захід мисткиня.
Хвилина мовчання, присутні разом заспівали Гімн України, тримаючи руки біля сердець.
«Якщо ми не будемо пам’ятати своїх Героїв, нам зможуть нав’язати чужих. Ця пам’ять – це свідомість нації. В цій галереї ви побачите окрему залу, як невелика придорожна каплиця – заходиш, і, як ікони, світяться лиця тих, хто зараз на небі. Намалював цю величезну колекцію і не перестає малювати щодня – як свою велику молитву – Руслан Кашаюк. Я вдячна йому за пам’ять, яку він тримає, архівує з часів АТО», – представила автора-ветерана Тетяна Мялковська.
«Розмова моя буде про біль. Для мене війна почалася з Майдану. Я з гордістю буду говорити завжди. Нас називали «майданівцями», «майданутими». Але я пройшов шлях від початку і до кінця. Для держави і людей ми були «АТОшниками». Почалися втрати… Зараз – новий виток написання цих портретів. Мені боляче… Боляче за нашу державу, за керівників і депутатів, які приймають дурнуваті рішення, крадуть – і тим вбивають хлопців. Нам не вистачає духовності!
Я дуже хочу, щоб наші діти не робили наших помилок – вони скоро стануть дорослими й матимуть право голосу. Я б хотів, щоб вони обов’язково організовували ходу на день народження Степана Бандери, щоб були активними… Боляче буде завжди, але щоб нам не було соромно дивитися хлопцям в очі», – висловився ветеран і сказав, що турбота про захисників має бути щирою й постійною, не лише у комфортних хабах, а й у віддалених селах, де вони живуть.
«До війни я просто малював, а коли почалося вторгнення, ми пішли добровольцями. Війна – це інший світ. Хто його не бачив – не розкажеш. Для мене як художника це – два кольори: червоний і чорний. Певний час я не міг малювати через контузії, а зараз, коли стало легше, я почав малювати своїх побратимів, з якими ми разом служили. Тут це не відчувається, а там люди постійно переступають силову лінію – коли стріляє міномет і може в тебе попасти, а тобі треба йти… І перший крок робиться через силу – кожну хвилину. Про це потрібно пам’ятати!» – виступив автор серії портретів, художник-воїн Віталій Манойло
«Ця виставка – про сумне й трагічне,
але водночас це про нашу історію, виставка нашої боротьби, стійкості всього українського народу, його сили й характеру. В цих картинах – настільки високий рівень професіоналізму! Я щиро хочу подякувати всім, хто малював ці полотна! Хочу подякувати пані Тетяні за те, що ви організовуєте й гуртуєте всіх разом!» – висловив враження про побачене виконувач обов’язків голови Волинської ОВА Роман Романюк і вручив почесне державне звання заслуженого діяча мистецтв України Тетяні Мялковській під оплески присутніх.
«Ці роботи будуть особливо важливі для тих, хто буде продовжувати боротьбу, життя країни – для молоді, дітей, школярів. На моє переконання, мистецтво – це літопис нашого часу, і ніщо так не може передати, як слово, фарба, звук, бо це – акумульована сила, акумульоване переживання, трагізм, емоції. Це справжня квінтесенція нашої боротьби. Ти цього не підробиш, не сфальшуєш. Тому ця виставка має увійти до буклетів, альбомів, має набрати чину всеукраїнського. Бо не в кожній області ми маємо такі приклади, що є арттерапії, що ветерани гуртуються, що проводяться форуми.
Я розповідаю, що у Волинській області відбулося вже 10 ветеранських ярмарок. Бо буває, що хлопці в деяких областях вертаються, роз’їжджаються по домівках, і з ними вряди-годи контактують. Так не можна! Наша вдячність має бути постійною!» – переконана народна депутатка України Ірина Констанкевич
Велику вдячність воїнам, ветеранам і матерям українських захисників висловила заступниця міського голови Ірина Чебелюк
«Папір, тканина, матеріали, будь-які матеріали, які стають джерелом енергії, допомагають повернути вас. Прикро, що багато фарб на полотнах є темними, та ми віримо, що Перемога буде за нами. Дякую усім жінкам, матерям – ваша любов оберігає й допомагає долати перешкоди. Дякуємо, Тетяно, вам за те, що ви кожну хвилину свого вільного часу віддаєте тим, хто її потребує. Ви відкрилися у різних напрямах, хочеться побажати вам сил і натхнення», – звернулася посадовиця до авторів та організаторки події.
Директор департаменту ветеранської політики Олег Кобилинський свого часу теж був учасником арттерапевтичних практик, організованих Тетяною Мялковською ще у 2014 році.
Він сердечно подякував мисткині за те, що вона повертає кольори в життя ветеранів: «Хлопці й дівчата, які повертаються в наше різнокольорове суспільство з горнила війни, де бачили лише чорний і червоний кольори, теж хочуть бачити різні барви. Вони повертаються щодня, їх стає багато. Тепер я теж бачу різні кольори! Хочу, щоб усі хлопці й дівчата теж їх бачили».
Виставка «Нескорена» стала місцем розмови про історії створення картин й допомогу митців, про діяльність волонтерок громадської організації «Павутинка», які зараз виплітають спеціальні маскувальні сітки, а також про цілющу силу арттерапії та поширення цієї практики для психологічної реабілітації ветеранів, їхній соціальний супровід, інші благодійні проєкти, які цьому сприяють.
Виступає Інна Бурда, психологиня, арттерапевтка
Про історію створення картини розповідає художниця Світлана Костукевич
Вікторія Андрійчук розповідає про соціальний супровід ветеранів 
Андрій Горбаль, митець, який допомагає ЗСУ
Масштаб діяльності Тетяни Мялковської у підтримці українських захисників вражає – це понад 3 тисячі творів ветеранів,
створених під час численних арттерапевтичних сесій, які зараз знаходяться в колекціях музеїв, галерей та у приватних збірках. Навколо неї завжди багато однодумців, волонтерів, які навчаються, долучаються, самі зцілюються завдяки мистецтву арттерапії.
«Нескорена» – більше, ніж мистецька подія. Це простір пам’яті, де біль набуває форми, а втрати – конкретних людських облич. Тут війна говорить мовою фарб, ліній і контрастів, перетворюючи особисті переживання на спільний досвід нації. У цих роботах немає випадкових кольорів чи образів –кожен штрих прожитий, вистражданий і чесний, тому й звучить так переконливо. «Нескорена» – це про тих, хто тримає небо. Про тих, кого вже немає. І про тих, хто має жити так, щоб їхня жертва не стала лише спогадом, а залишалася відповідальністю.
Експозиція відкрита для живого огляду впродовж 3 тижнів.
Читайте також:
