У місті Луцьк у Волинському краєзнавчому музеї, відкрили виставку світлин фотографа-натураліста, працівника Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» Максима Рудіка «Живі скарби Цуманської пущі».
Експозиція презентує унікальні світлини, створені під час багаторічних польових спостережень і виїздів у заповідні куточки краю.
Відкриття, відбулося 3 березня. Подію приурочили одразу до двох дат – 16 річниці створення Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», яку в установі відзначили 22 лютого 2026 року та Всесвітнього дня дикої природи. Побувала тут й кореспондентка Район. Луцьк.
Виставка, народжена співпрацеюУ залі було велелюдно: подіязібрала поціновувачів природи, музейників, працівників парку, університетські спільноти та відвідувачів, які прийшли побачити природу України очима людини, що роками спостерігає за його мешканцями.
А ще експозиція стала початком активнішої співпраці між музеєм та природоохоронною установою. Адже, як зауважили промовці, дедалі частіше туристи шукають поєднання культури й природи, як можливість одночасно відкрити історію краю та відпочити серед лісів.
Світлини об’єднані у кілька тематичних блоків – від величних пернатих хижаків і рідкісних видів Червоної книги до малопомітних мешканців лісу та заповідних боліт.
Водночас виставку доповнюють презентаційні банери Парку, які знайомлять відвідувачів із новою візією розвитку установи: створенням екостежок, впровадженням принципів рециклінгу та стратегією збереження «Цуманської пущі» як частини Смарагдової мережі Європи.
Частина експозиціїПрирода очима людини, яка вміє чекатиГоловним героєм події став автор світлин, провідний фахівець з екологічної освіти Парку «Цуманська пуща» Максим Рудік. Він називає себе не професійним фотографом, а натуралістом та бйордвочером (ред.: – від англ. Birdwatcher – людина, яка спостерігає за птахами у природі).
«Мені подобається спостерігати за птахами. Тобто мене зацікавила сама ідея творчості, аби не просто спостерігати, а постійно відкривати для себе якийсь новий вид. Все це можна спостерігати й через бінокль, але не завжди вдається визначити до якого виду належить той чи той представник. А коли фотографуєш, якщо й не знаєш який це вид,
то завжди можна пошукати на просторах інтернету», – ділиться Максим.
За словами автора, інколи за одним кадром стоять години очікування та подорожі, адже на території однієї області складно сфотографувати чимале різноманіття видів. Більшість світлин зроблені звичайною камерою, а деякі – навіть простим фотоапаратом. Та саме це, каже фотограф, доводить: головне не техніка, а уважність і любов до того, що знімаєш.
Максим Рудік під час презентаціїСвіт, який живе поручНа світлинах – і чорний лелека, і бородата сова, і орлан-білохвіст, олені, кажани, метелики та чимало іншого.
«Виставка приємно вразила своїм об'ємом. Здається, що тваринний світ Цуманської пущі представ в усій своїй красі – від метелика до величних хижаків. Кілька разів я брала участь в обстеженнях природи нацпарку – завжди Максим ловив влучні моменти, адже тварини не вміють позувати, лякаються навіть різких рухів. Бажаю автору подальших успіхів у фотофіксації не тільки тваринного, але й рослинного світу!», – ділиться враженнями Ірина Кузьмішина доцентка кафедри ботаніки та методики викладання природничих наук факультету біології ВНУ.
Максим Рудік зауважує, що кожен знімок – це історія відкриття. Інколи пошук рідкісного птаха змушує вирушати у подорожі через усю країну. Тож частина кадрів зроблена безпосередньо у Цуманській пущі, інші – у різних регіонах України. Загалом же, географія світлин Максима від Волині, Закарпаття та Київщини до Херсона, Одеської, Миколаївської областей.
Експозиція Маленька пауза серед тривожного часуОрганізаторами події стали працівники відділу еколого-освітньої роботи та рекреації «Цуманської пущі».
«Цю виставку ми проводимо уже не вперше. Позаминулий рік ми її проводили у Ківерцівському краєзнавчому музеї, а тепер нас запросив Волинський краєзнавчий музей. Нам надзвичайно приємно. Максим дуже любить свою роботу і любить природу, з задоволенням фотографує, ну і вміє це робити. Робота дає нам усвідомлення того, наскільки чарівна, наскільки гарна наша природа, але й водночас, наскільки вона делікатна, і ми своїми діями інколи можемо її зруйнувати», – зауважує заступниця начальника відділу Ольга Мартинюк.
Зі слів працівниці відділу та організаторки Оксани Сущук виставка має не лише естетичну,
а й просвітницьку мету – навчити помічати природу та берегти її.
«Однією із цілей виставки, найціннішою, було спонукати глядачів й тих, хто буде відвідувати її згодом, звернути увагу на навколишній простір, звернути увагу на цю природу і берегти її. Основне – це берегти її. Одним з викликів війни є те, що ми намагаємося вижити, але дуже мало спостерігаємо за тим, що і природа теж намагається вижити», – каже пані Оксана.
Природа як місце відновлення у час війниСеред представників «Цуманської пущі», які виступали на відкритті, був ветеран, а нині працівник Парку Михайло Доридор. Він зауважив, що значення природи виходить далеко за межі туризму чи екології. Адже в умовах війни вона стає простором психологічного відновлення.
Тож нині у Пущі активно розвивають рекреаційний напрям – екологічні стежки, маршрути для відпочинку та програми природотерапії. І вони спрямовані насамперед на військових, ветеранів, їхні родини та людей, які переживають тривалий стрес.
Тож у парку діє кілька екологічних маршрутів, що знайомлять відвідувачів із різними ландшафтами Полісся – від соснових борів до річкових долин. У перспективі їх планують адаптувати також для людей з інвалідністю та ветеранів із пораненнями.
Михайло Доридор
