«Королівське полювання»: у Луцьку відкрили виставкуУ Луцьку, в Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, відкрили виставку, яка не залишає глядача осторонь. «Королівське полювання» – складний простір, у якому мистецтво змушує говорити про людину, суспільство і межі людяності.
На заході побувала кореспондентка Район.Культура.
Експозиція осмислює природу насильства – від міжособистісного до державного – як процес, що з розвитком цивілізації стає дедалі витонченішим і жорстокішим.
Автор звертається до образу «королівського полювання» як метафори крайнього прояву сили, що нищить не лише тіло, а й саму сутність людини.
Виставка порушує теми тиску та спротиву, меж, які водночас обмежують і відкривають нові можливості для внутрішнього звільнення.
Виставковий проєкт поділений на два зали. Перший – простір при вході, який виконує роль своєрідного прологу та знайомить глядача з концепцією. Другий – основний великий зал, де розгортається центральна частина експозиції з масштабними роботами Костя Борисюка.
Саме тут формується головний емоційний і змістовий акцент виставки,
який занурює відвідувача в ключові ідеї проєкту.
Від перших слів відкриття стає зрозуміло: цей проєкт має особисту історію та болісний контекст. Його планували реалізувати ще в жовтні 2024 року, однак автор, художник Кость Борисюк, не дожив до відкриття виставки. Втілити його задум вдалося завдяки зусиллям родини, команди музею та друзів.
Говорить дружина художника – Євгенія«Планувалося, що тут, де я зараз стою разом із вами, на стільці сидітимуть Костя та його онук Данило. Сьогодні ми бачимо їх лише у відеоряді – таким був задум. Однак сталося так, що Костя відійшов у засвіти. Я думаю, що він став зіркою. Дуже на це сподіваюся, адже така світла натура просто не могла інакше», – розповіла дружина художника Євгенія.
Кость Борисюк відомий як митець, чиї роботи представлені в різних країнах світу – від Європи до США. Його творчість поєднує символізм, абстракцію та глибоку філософію.
Він працював із кольором як із головною мовою вираження й вважав, що справжнє мистецтво передає «душу народу», а не лише зовнішню форму.
Про творчість Борисюка говорять як про глибоко філософську.
Це не реалістичне мистецтво, до якого звик глядач. Митець працював із символами та абстракцією, намагаючись передати внутрішній стан людини в часи напруги, кризи та історичних зламів.
Сам художник зазначав: «Загалом мистецтво не апелює до рації, інтелекту чи знання. Воно звертається до наших відчуттів, станів, настроїв і емоцій».
Він прагнув ламати традиційні стереотипи сприйняття реалістичного мистецтва і засобами абстракціонізму, експресії та символізму намагався достукатися до внутрішніх порухів, емоцій, переживань і настроїв кожного з нас, – розповідають організатори.
Контекст сьогодення неможливо відокремити від сприйняття експозиції. Виставку відкрили у трагічний час, коли Україна живе в умовах війни, і питання ролі культури звучить особливо гостро. Та попри це мистецтво не зникає – навпаки, стає ще більш потрібним.
«Світова історія, якщо поділити її на періоди війни і миру, показує, що війни тривають довше. І якби культура створювалася лише в часи миру, ми б не мали цього величезного культурного надбання. Саме зараз, у складні часи, ми бачимо надзвичайну зацікавленість мистецтвом,
театром, виставками – настільки, що іноді навіть неможливо дістати квитки. Бо людська душа й емоції потребують цього. І, напевно, всупереч усьому ми маємо творити культуру», – підкреслює дружина митця.
Центральна частина виставки розкриває головну ідею – «полювання». Втім, ідеться не про буквальне насильство, а про складну метафору.
Одна з ключових ідей проєкту – переосмислення насильства. Воно постає тут не як поодинокі прояви, а як система, що змінює форму й пронизує суспільство. Глядач опиняється в ситуації, де може відчути себе водночас і мисливцем, і здобиччю.
Куратор проєкту Андрій Русанович пояснює, що назва виставки «Королівське полювання» є метафорою людського життя. Людина постійно перебуває між матеріальним і духовним, шукаючи власний напрям і баланс. У цьому контексті «полювання» – це не лише про насильство чи протистояння, а й про пошук себе, розвиток і внутрішнє вдосконалення впродовж життя.
У цій логіці насильство постає не як випадковість, а як система, що змінює форму, ховається й навіть може маскуватися під нормальність.
«Це мистецтво, яке не одразу розумієш.
Його потрібно спробувати відчути», – зазначає відвідувачка виставки Анна.
Ця виставка виходить далеко за межі звичного сприйняття мистецтва. Вона не про те, щоб просто подивитися роботи, а про те, щоб прожити досвід, у якому переплітаються філософія, емоції та сучасна реальність.
Це проєкт про людину в складному світі, де межі між силою і вразливістю, свободою і тиском постійно змінюються. Тут мистецтво говорить мовою кольору, ритму та відчуттів, змушуючи глядача не лише дивитися, а й відчувати й думати.
Це проєкт про людину в складному світі«Королівське полювання» залишає після себе більше запитань, ніж відповідей. Виставка не намагається дати прості пояснення чи «зручні» трактування – навпаки, вона змушує зупинитися й зазирнути всередину себе.
У цих роботах відчуваються напруга, колір, рух і внутрішній тиск, але водночас є простір для роздумів і власних інтерпретацій. Тут глядач – не просто спостерігач, а учасник процесу, який проживає виставку по-своєму.
Після виходу із залів залишається тиша і потреба осмислення. І, можливо, саме це є головним результатом – коли мистецтво не закінчується на стінах музею, а продовжується в людині.
Христина МАЗУРЕЦЬ
