Маневичі – це не лише вулиці, будинки чи дати в архівних документах. Це люди. Їхні долі, спогади, праця, любов до рідного краю. Саме такою – живою, щирою і теплою – постала історія селища у Маневицькому краєзнавчому музеї під час заходу з нагоди 125-річчя Маневич. Про це пише Юлія Музика «Нова доба».
26 травня музей став місцем зустрічі поколінь. Тут зібралися ті, хто пам’ятає Маневичі десятиліттями, хто бачив, як вони змінювалися і росли, а також ті, хто сьогодні творить нову сторінку їхньої історії.
У залі, де сотні світлин оживали спогадами про минуле й сучасне селища, панувала особлива атмосфера душевності. Її тонко й проникливо доповнила музика у виконанні віртуозної скрипальки Маневицької школи мистецтв Наталії Богайчук Її мелодії ніби торкалися найпотаємніших струн душі, проводячи присутніх стежками пам’яті.
Щирими і зворушливими були розповіді людей, чиї життя нерозривно пов’язані з Маневичами. Колишня медична працівниця Валентина Поліщук та працівниця зв’язку на пенсії
Надія Марчук ділилися теплими спогадами про своє містечко, про людей, яких зустрічали на життєвому шляху, про часи, які назавжди залишилися у серці. Цікавою й щемкою стала оповідь маневичанки Надії Роденко про її небайдужу родину, у якій любов до рідної землі передається з покоління в покоління.
До слова запросили й тих, чия творчість давно стала гордістю Маневиччини. Своїми думками і спогадами ділилися заслужений діяч мистецтв України Олександр Синютін художниця Оксана Деркач та поетеса Ірина Дерлюк А патріотичні музичні композиції у виконанні юної Софії Лучко вихованки Олександра Володимировича додали заходу особливого піднесення і світлої віри.
«Тут стигне чорниця сльозою роси, тут справжній куточок земної краси…» – ці поетичні рядки, присвячені Маневицькому краю, проникливо звучали з уст їхньої авторки Любові Боричевської керівниці зразкової літературної студії «Первоцвіт» Маневицького ЦТДЮ. Разом зі своїми вихованками Софією Сидорук та Уляною Фіщук вона подарувала присутнім хвилини справжньої поетичної ніжності та любові до рідної землі. А директорка Центру творчості дітей та юнацтва й головна волонтерка громади Валентина Ковальчук поділилася історією позашкілля, яким пишається Маневиччина.
Особливими й щирими оплесками зал зустрів новітнього українського Героя – захисника України Олександра Задорожнього Після поранення він переїхав із Дніпропетровщини на Батьківщину дружини – у Маневичі.
А завершення свята стало справжнім сюрпризом для головного натхненника й ведучого заходу – директора музею Петра Хомича Надія Марчук виконала для нього пісню, написану на честь 40-річчя праці у музеї.
Читайте також: Ковельчанин – вартовий озера Засвинське в Прилісненській громаді
Історія Маневич живе не лише у музейних експонатах чи старих фотографіях. Вона живе у людях – у їхніх спогадах, талантах, добрих справах і любові до рідного селища.
