Уродженець села Довговоля Володимирецької громади Андрій три роки тому добровільно став на захист України. До повномасштабної війни чоловік працював будівельником, а сьогодні є командиром екіпажу розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів третього батальйону 104 окремої бригади територіальної оборони «Горинь».
Історію бійця розповіли у бригаді ТрО.
За словами військового, рішення долучитись до війська було свідомим.
«Хлопці захищали країну, і мій обов’язок теж захищати нашу країну», – говорить Андрій.
Службу захисник розпочав у піхоті на посаді стрільця. Згодом пройшов спеціалізоване навчання та став оператором безпілотних літальних апаратів, а нині очолює екіпаж розвідувальних дронів.
Свій піхотний досвід військовий вважає важливою перевагою у нинішній роботі.
«Бувши піхотинцем, я знаю, що потрібно. Знаю, куди полетіти і що подивитися, щоб допомогти хлопцям», – пояснює він.
За роки служби Андрій працював на різних напрямках фронту. Найскладнішим називає Сумський напрямок де екіпаж виконує завдання поблизу лінії бойового зіткнення.
Основне завдання розвідників – вчасно виявити противника та попередити про небезпеку українських піхотинців.
«Ми постійно змінюємо позиції, але наше завдання – завчасно виявити ворога й попередити піхоту», – каже військовий.
Одним із найважчих випробувань для нього стало рішення про виведення особового складу з позиції, яку інтенсивно атакували ворожі дрони.
«Це було найтяжче, але всі вийшли живими», – згадує Андрій.
Найбільшою мотивацією для захисника залишається його донька Вікторія.
«Я хочу, щоб вона жила в мирній країні під українським прапором», – говорить військовий.
Після перемоги Андрій мріє здійснити давнє бажання – побувати на Гаваях разом із донькою.
Попри всі труднощі війни, він продовжує виконувати бойові завдання, використовуючи власний досвід та професійні навички для захисту побратимів і України.
