З 5 липня в окупованому нацистами Львові стали друкувати газету «Українські щоденні вісти». Виходила вона щоденно українською мовою, але недовго – до 24 серпня 1941 року. В номері за 9 липня 1941 року розміщено публікацію «Вимордування 1500 українців у Луцьку». Зрозуміло, що текст містить багато елементів пропаганди, тому його слід розглядати в контексті інших історичних джерел та наукових розвідок щодо трагічних подій у Луцькій тюрмі.
Німецький воєнний кореспондент Курт Гампе написав до «Vacht im Osten» таке повідомлення:
«Дня 24 червня вранці зігнали політичних в'язнів совєтської тюрми в Луцьку на великім внутрішнім подвір'ї. Дня 22 червня німці перейшли кордон і просуваються просто на Луцьк. В якийсь спосіб треба було опорожнити в'язницею з політичних в'язнів. Тому теж директор в'язниці, совєтський полковник виступив перед зібраними 4000 в'язнів і приказав їм, приналежним до українського націоналістичного руху, згуртуватися на цілому подвір'ї, мовляв, їх мають звільнити.
Виступило 1500 осіб і перейшли на друге подвір'я. Та між тими, що залишилися, знаходяться ще два українці,
які не повірили словам полковника, відомого раніше з того, як погано обходився з в'язнями. Вони залишилися.
Сім місяців катуваньСім місяців вони тут уже замкнені і мали за собою тримісячні нічні допити день-у-день. Їхні нерви тепер не найкращі, коли зважити, що їх упорядковує трьох місяців змушували побоями, нічними допитами при світлі рефлекторів, голодівкою і інш. катуваннями, скласти обтяжуючі зізнання. Вони оба видержали і не піддалися диявольським методам калієвських посіпак.
І ось тепер в останньому дні не дали себе вони знищити. Те, що зробили кати з 1500 вибраних українців, в переведенні і в методах — большевицьке! Звільнення очевидно не входило в гру, бо 1500 українських націоналістів це навіть для 120 мільйонної держави загроза. Дбайливий начальник в’язниці постановив тому, на приказ згори, отих 1500 людей винищити.
Кулеметною стрічкою по масіУставлено кулемети і ось перші стрічки уже плюють по масі. Крик болю виривається зі збитої гущі. А вбиті гребуть під собою цілі легше і важче ранених. Та щоби міру кровопролиття виповнити вщерть, кидають большевики ручні гранати в той велетенський вузол з життя,
крови і смерти. Що започаткували кулемети, те довершили ручні гранати. Підчас чистки останніх легко і важко ранених викінчено стрілами з револьверів.
Це була жахлива, кривава купіль: крики й стріли викликали серед залишених 2.500 в'язнів по камерах жах і тривогу.
В добавок опричники НКВД кинули на осліп ручні гранати в камери, де сиділо по 30 і більше людей.
Підчас коли в Луцькій в'язниці продовжувалася ця кровава совєтська купіль, німецький похід поступає і війська доходять до міста. Начальник і тюремна сторожа тікають.
Справедлива караВ кілька годин годинні пізніше опричники вертаються, щоб винищити решту в'язнів, надіючись, що німців нема ще в місті.
Тим разом вони перечислилися. Тюрма вже давно була обсаджена, а кривавий ганебний вчинок — відкритий. Опричники попадають в руки німецьких вояків і їх стрінула заслужена кара.
Кривавий вчинок у тюрмі в Луцьку не відокремлений. Він вказує на ті діявольські методи большевизму, які від 1917 р. ні трохи не змінилися. Він вказує теж, який то ворог і який то звір протиставиться в цій боротьбі упорядкованій і чистій Европі».
