95-річний волинський поет-пісняр Олександр Каліщук від початку повномасштабного вторгення рф в Україну написав понад три десятки висміювальних поетичних листів до Путіна.
Суспільному він розповів: сподівається, що усі його «побажання» російському президенту збудуться.
«Думка матеріальна, може, воно сповниться що-небудь з того, що я йому набажав. А там багато чого», – каже Олександр Каліщук.
Автор зачитав уривок з одного зі своїх творів, адресованого Путіну.
«Чи знаєш, чого я дожив цього віку?
Щоб плюнуть тобі у мерзенную пику.
Щоб ти, сатана, і твої сатанята
подохли усі до єдиної лапи
Нехай над тобою росте лиш кропива,
а замість Христа стоїть бочка з-під пива.
Нехай ти подохнеш, як пес той паршивий,
наклавши в штани з переляку від взривів.
Нехай чорти з пекла прийдуть за тобою
і вкинуть в гарячу смолу з головою.»
У 1994 році волинянин написав свою першу збірку «Безцінний скарб». Писав її 10 років, ще шість чекав, коли вона вийде в друк. Другу писав шість років. Через чотири роки вона вийшла у світ. За час повномасштабної війни Олександр Каліщук написав шість збірок.
«До 60 я готувався до життя, а в 60 тільки почав жити. А тепер бачу, що нема коли жити, а треба щось робити. Я кожен день мушу написати, бо як не написав, то програв цей день», – пояснює поет.
Засуджений на 25 років таборівУ радянські часи за проукраїнську діяльність Олександр Каліщук був репресований і отримав 25 років таборів. Разом з однолітками організував молодіжну організацію українських націоналістів. Читали заборонену літературу, тримали зв'язок з повтанцями й передавали їхні брошури.
«Читали. Ну, недовго читали. Бо ж то був Радянський Союз – там за кожним слідкували. Так що було трудно сховатися. У 10 класі нас, 16 людей, арештували», – розповідає він.
6 квітня арештованих завезли у Луцьк і 100 днів тримали на допитах. Каже, тоді зрозумів, що він – веселий чоловік. Поки інші журилися, він по пам'яті складав смішний вірш, щоб розвеселити ув'язнених, бо записати не мав чим. І кожного вечора усі чекали, коли він зачитає твір.
«Я починаю говорити, і всі починають сміятися. А тут біжать, заглядають (наглядачі – ред). Ми повертаємося і молимося, «Отче наш» говоримо.
Той заглядає, значить, не тут сміються, він побіг дальше», – ділиться спогадами чоловік.
Після суду арештантам дали останнє слово. Каліщук не відмовився від націоналістичних ідей, сказав, що вважає їх правильними.
«Коли нам оголосили по 25 років, ми хором засміялися. А прокурор каже: «Ух, бандери проклятые, оні іще і смеются»», – пригадує волинянин.
Життя після таборуУ таборі Олександр Каліщук відсидів чотири роки із 25 присуджених. Вийшов за амністією і повернувся в Іваничі. Закінчив консерваторію як диригент, керував хором, розповідає письменник Ярослав Гиць.
«Цей хор «говорив» відчувалася людина, яка має до цього талант. Є те, що залишилось з далеких турійських стежок, де він народився. І всі пісні, які він пише, близькі до народних. У них є така іскринка», – каже Ярослав Гиць.
Керівниця народного інструментального секстету «Для тебе» Світлана Кушнірук додає: спостерігала за Олександром Каліщуком, як він виступав з хором «Просвіти», граючи на баяні.
«Як його покійна дружина казала: «Сам собі і музика, сам собі і соліст». Упіснях він виливає свій біль за Україну.
Бо він був у російських лагерях і розуміє, через що проходять хлопці в полоні», – зауважує Світлана Кушнірук.
Пісня «Волиняночка»Зі слів Світлани Кушнірук, Каліщук пише жартівливі, патріотичні та ліричні пісні про кохання, дружину, маму і побутові речі. Одну з його пісень «Волиняночка», якій 65 років, часто вважають народною.
«Сусідка їздила в Канаду й побачила в когось пластинку («Волиняночка» – ред.) і каже: «О, то мій сусід. Дай мені її». Вона привезла, але через митницю не перепустили, а до коліна поламали: «На, дальше вези»», – каже поет-пісняр.
Ярослав Гиць розповідає, що одного разу до Олександра подзвонив Віктор Павлік з питанням, чи «Волиняночка» – пісня його авторства.
«Каже: «А я не знав, мені сказали, що то народна, то я прошу дозволу, щоб використовувати у своїх концертах». Він: «Будь ласка». Він не дивиться на це. Розумієте, зараз же право власності, а він так добродушно», –додає Ярослав Гиць.
Свого колегу Гиць називає волинським Сковородою, адже його думки, викладені на папері, – повчальні.
«Я писав: «Вся складність людського життя полягає у всій його логічності, помноженій на всю його непередбачуваність». Мені 95. Я не можу передбачити, чи житиму завтра. Які плани? Я тільки знаю, що день пройшов – я мусив щось написати», – каже Олександр Каліщук.
Перший вірш під час повномасштабної війни поет-пісняр Олександр Каліщук написав за першу годину нападу російських військ на Україну.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- «Наше Сонечко»: як листоноша з Волині стала рідною для цілої громади (фото)
- У Британії вийде збірка віршів українського військового та поета Максима Кривцова
- Література, музика та почуття причетності: як минув перший день фестивалю «Фронтера» у Луцьку (фото, відео)
