Зупинка, яка показує, коли приїде тролейбус, дозволяє зарядити телефон і сховатися від дощу, обходиться бюджету Луцька у сотні тисяч гривень. У місті вже працюють 18 таких павільйонів та 39 окремих електронних табло, а їх утримання потребує нових видатків щороку.
Одні вважають їх необхідною частиною комфортного міського середовища, інші ставлять під сумнів доцільність подібних витрат у час, коли країна живе в умовах війни та постійного дефіциту ресурсів. Журналістка Район.Луцьк розбиралася, за що саме платить громада і чи виправдовує цей комфорт свою ціну.
Скільки коштує «розумний» комфортНаразі у місті сформувалася дворівнева система інформування пасажирів, яка включає 18 повноцінних павільйонів типу «розумна зупинка» та 39 окремих електронних табло, встановлених на звичайних локаціях.
Якщо пошукати ці об'єкти у системі Prozorro за запитом «купівля зупинки», пошуковик навряд чи видасть вам бажане. В українському бюджетному законодавстві встановлення нової конструкції практично ніколи не проходить як закупівля товару. Оскільки для цього потрібно розкопувати асфальт,
заливати бетонний фундамент та підводити підземні електричні кабелі, міська влада маркує ці тендери як «Роботи», а саме – «Капітальний ремонт посадкового майданчика» або «Капітальний ремонт зупинки».
Наприклад, у 2024 році Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради виділив понад 5,8 мільйона гривень на встановлення 7 нових зупинок, що виводить нас на середню вартість близько 828 тисяч гривень за один об'єкт. Коли ж справа стосується центральних або складніших локацій, цифри повзуть угору.
Яскравий приклад – закупівля на капітальний ремонт зупинки «Ліцей №4» на проспекті Волі, де вартість робіт перевалила за 700 тисяч гривень. Схожа ситуація і з тендером на оновлення зупинки «Готель Лучеськ» на проспекті Відродження, де фінальний кошторис склав майже 887 тисяч гривень. У технічній документації до цих договорів із підрядником (КБМП «Орбіта-Рожище») чітко розписано, що за ці гроші виконується повний цикл будівництва: від розробки ґрунту та влаштування залізобетонних фундаментів до скління каркаса й монтажу самого світлодіодного екрана.
До того ж ці об'єкти вимагають постійних фінансових «вливань» уже після зведення. 9 жовтня 2024 року Виконавчий комітет Луцької міської ради затвердив спеціальну Програму підтримки функціонування інформаційних табло на 2025–2030 роки. Відповідно до неї, на поточне утримання, оплату інтернету, сервіс та інтеграцію екранів із камерами системи «Безпечне місто» передбачили понад 4,38 мільйона гривень. Це означає, що обслуговування кожного окремого табло щороку витягує з бюджету громади майже 130 тисяч гривень.
Звідки взялися гроші на «розумні зупинки» У дискусіях навколо «розумних зупинок» часто звучить аргумент, що проєкт реалізовувався за кошти міжнародних партнерів, а отже не потребував значних витрат із міського бюджету. Частково це відповідає дійсності.
Згідно з даними Prozorro, у 2020 році Луцьк отримав фінансування від Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини через програму Engagement Global. У межах цього проєкту було закуплено та встановлено перші 9 «розумних зупинок» і 22 електронні табло.
Окрім того, німецькі партнери з міста-побратима Швайнфурта та гранти організації GIZ роками допомагали Луцьку створювати програмне забезпечення,
сервери та мобільний додаток CityCard для відстеження транспорту.
Втім, німецький грантовий проєкт давно завершився, тож подальше розширення мережі розумних зупинок уже фінансувалося коштом бюджету Луцької міської територіальної громади.
Які смарт-функції зупинок пройшли тест часомЗадум розробників виглядав так: пасажир приходить на зупинку, підключається до безплатного швидкісного Wi-Fi, заряджає смартфон, безпечно стоїть під наглядом камер і точно знає, коли під’їде його маршрутка.
Втім, реальна практика використання «розумних зупинок» виявилася значно скромнішою за початкову концепцію. Про це свідчать результати опитування близько 100 пасажирів різного віку, яке провела журналістка Район.Луцьк, на кількох зупинках у різний час доби.
Виявилося, що містяни активно користуються лише окремими елементами цифрової інфраструктури, тоді як інші функції залишаються маловідомими або малозатребуваними.
Найкориснішим елементом проєкту більшість респондентів назвали електронні табло. Саме вони стали функцією, якою люди користуються найчастіше. Можливість побачити точний час прибуття транспорту допомагає уникнути зайвого очікування та робить поїздки більш передбачуваними.
«Для мене головне – екран, – ділиться думками 67-річна пенсіонерка, пані Катерина – Я бачу, що мій тролейбус буде через 4 хвилини, і не мерзну на вітрі, заглядаючи за поворот. А всі ці зарядки та камери мені ні до чого, хоча вечорами під склом стояти спокійніше, бо там світло і все видно».
Натомість інші функції працюють з перемінним успіхом. USB-зарядками користуються переважно молоді пасажири, але більшість із них відзначає невисоку швидкість заряджання. За короткий час очікування транспорту зарядити телефон повноцінно майже неможливо.
«Я підключаюся до зарядки, коли пари закінчилися, а телефон показує 5%, – розповідає 20-річна студентка Вікторія. – Заряджає слабенько, десь 6-7% за десять хвилин, але щоб доїхати додому і розрахуватися карткою, вистачає. А от про Wi-Fi взагалі чую вперше».
До того ж частина опитаних скаржилася на нестабільне інтернет-з'єднання.
Як лучани оцінюють витрати Питання «розумних зупинок» виходить далеко за межі обговорення технічних характеристик чи якості окремих сервісів. Насамперед воно стосується того, якими мають бути пріоритети розвитку міста в умовах війни.
Частина лучан сприймає такі об'єкти як необхідний елемент сучасної міської інфраструктури.
«Я користуюся громадським транспортом щодня. Можливість побачити, коли приїде тролейбус, чи зарядити телефон дорогою на роботу здається дрібницею, але саме з таких дрібниць складається комфорт у місті», – вважає 27-річна лучанка Марія
Схожої думки дотримується і студент Андрій «Якщо місто хоче бути сучасним, воно має інвестувати не лише в дороги, а й у громадський простір. Мені здається, що такі зупинки показують, що громадський транспорт також може бути зручним і привабливим».
Водночас інші мешканці ставляться до таких витрат більш стримано.
«Саме табло мені подобаються – це справді корисно. Але коли чуєш, скільки коштує встановлення однієї зупинки, мимоволі замислюєшся, чи не можна було б реалізувати це простіше й дешевше», – говорить приватний підприємець Олександр
Інша мешканка міста, пенсіонерка Галина звертає увагу на ширший контекст: «Я не проти розвитку міста. Просто сьогодні люди особливо уважно дивляться на те, куди витрачаються бюджетні кошти. Тому будь-які великі витрати автоматично викликають запитання».
Як це працює в інших містах Луцьк не є поодиноким у своєму прагненні цифровізувати міську інфраструктуру. Свого часу запуск безготівкової оплати та додатка CityCard став взірцевим технологічним кроком для громади. Водночас аналіз практик інших обласних центрів заходу України свідчить про відмінності не стільки в самому курсі на цифровізацію, скільки у способах розподілу ресурсів між технологічною частиною та фізичною інфраструктурою.
Показовим у цьому контексті є досвід Тернополя Замість зведення нових скляних конструкцій, там ставку зробили на автономні інформаційні табло, що монтуються на наявних локаціях.
Згідно з документацією проєктів Бюджету участі, кошторис однієї такої цифрової стели разом із металевою опорою та монтажем становить близько 177 тисяч гривень. Проста арифметика показує: фінансовий ресурс, який Луцьк спрямовує на один комплексний павільйон (від 700 до 887 тисяч гривень), у Тернополі трансформується у п’ять автономних табло.
Таке співвідношення не дозволяє напряму оцінювати ефективність витрат, адже йдеться про різні за функціоналом об'єкти,
проте демонструє відмінність у підходах: Тернопіль концентрувався на розширенні мережі інформування, тоді як Луцьк – на створенні комплексно облаштованих зупинок.
Схожу логіку можна простежити й в Івано-Франківську Частина інвестицій там була спрямована не на оновлення павільйонів, а на розвиток цифрової екосистеми громадського транспорту. Зокрема, закупівля бортового обладнання та програмного забезпечення для моніторингу руху транспорту становила близько 1,29 мільйона гривень.
Для розуміння масштабів господарювання: річне утримання та очищення 162 франківських зупинок обходиться місту приблизно в мільйон гривень, тоді як у Луцьку лише підтримка функціонування інформаційних екранів вимагає понад 4,3 мільйона.
Львів під час воєнного стану також продемонстрував інший підхід до розподілу ресурсів. ЛКП «Львівавтодор» взагалі відмовилося від капітальних видатків. Замість реалізації нових масштабних проєктів акцент було зміщено на поточне утримання та ремонт наявної інфраструктури. Наприклад, ремонт павільйонів усього Шевченківського району Львова коштував 500 тисяч гривень – суму,
яка в Луцьку сьогодні не здатна покрити навіть будівництво одного каркаса на проспекті Волі.
Що кажуть у міській радіУ відповідь на інформаційний запит у Луцькій міській раді висловлюють позицію, що проєкт повністю виправдав себе, а його розширення за гроші громади було логічним кроком. Як зазначено в офіційному коментарі заступника міського голови Володимира Марценюка
«Проєкт покращив якість та осучаснив транспортні послуги у Луцькій громаді. Зважаючи на значну кількість позитивних відгуків жителів і гостей міста, було продовжено встановлення розумних зупинок за кошти бюджету громади».
У міськраді додають, що найбільш корисними для пасажирів є табло з прогнозом прибуття транспорту й температурою, можливість підзарядки гаджетів та безплатний Wi-Fi, а камери спостереження, підключені до системи «Безпечне місто», виконують антивандальну функцію.
Ефективність і стан утримання об'єктів муніципалітет аналізує через моніторинг звернень на гарячу лінію «15-80».
За умови наявності фінансування влада розглядає можливість встановлення додаткових екранів у 2026 році.
