У Луцьку презентували виставку «Рушник.Тіло» української мисткині Олени КоногоровоїУ Луцьку презентували виставку «Рушник.Тіло» української мисткині Олени Коногорової У своїх роботах художниця переосмислює традиційну українську витинанку, переносячи характерні орнаменти на алюміній. Так народжується незвичний діалог між крихкістю та міцністю, пам’яттю і сучасністю, людським тілом і культурною традицією.
На заході 12 серпня побувала й кореспондентка Район.Культура.
Відкриття відбулося у чільній залі музею – просторі, який, за словами мистецтвознавиці Зої Навроцької виконує роль своєрідного прологу до всієї музейної експозиції.
«Це територія, де робиться зачин, пролог, заспів, можна сказати, до всього музею. Цей заспів час від часу змінюється, змінюються акценти. І він вводить глядача в проблему», – розповіла Зоя Навроцька.
Олена Коногорова та Зоя НавроцькаЦього разу таким «зачином» стала творчість Олени Коногорової – художниці, яка народилася у Кременчуці навчалася у Харкові а нині живе у передмісті Києва Її художня практика триває близько шести років, і весь цей час мисткиня досліджує витинанку.
Від паперу до металуДля Олени Коногорової витинанка – не просто техніка створення декоративних робіт. Це спосіб говорити про життя, пам’ять і людський досвід.
У Луцьку презентували виставку «Рушник.Тіло» української мисткині Олени КоногоровоїПід час роботи з папером художниця багато розмірковувала про його крихкість. Папір легко пошкодити, спалити чи втратити, а сама традиція витинанки, за її словами, належить до зникаючих видів декоративно-прикладного мистецтва.
«Якщо хати, які оздоблювалися витинанками, згорали чи руйнувалися, люди не рятували витинанки, якими прикрашали побут. Рятували щось більш цінне: прикраси, рушники, сорочки. Не витинанки, які є також частиною мистецтва, частиною культурного надбання. Тому вони належать до зникаючого виду мистецтва», – зазначила мисткиня.
Художниця проводить паралель між папером, металом та людським тілом. На перший погляд, метал здається значно міцнішим за папір. Проте алюміній, з яким працює Олена, виявляється дуже чутливим матеріалом.
Папір
АлюмінійЦю властивість художниця порівнює зі станом людини під час війни: зовні тіло ніби загартовується,
але водночас стає надзвичайно чутливим до нових травм.
«Так і ми зараз: ми стаємо начебто не слабшими, але, з іншої сторони, ми як струна натягнуті, як нерв. Наше тіло постійно всередині знаходиться, воно все пам'ятає», – сказала Олена Коногорова.
Рушник, який супроводжує людину все життя Назва виставки не випадкова. Центральним образом проєкту є український рушник – предмет, який у традиційній культурі супроводжує людину від народження до смерті.
Центральним образом проєкту є український рушник – предмет, який у традиційній культурі супроводжує людину від народження до смертіНа рушник приймають новонародженого, на нього стають під час вінчання, а ним же супроводжують людину в останню земну дорогу.
«Рушник – це такий артефакт, який супроводжує наше тіло все життя. Нас приймають, коли ми народжуємося, на рушник. Ми на нього стаємо, коли вінчаємось. Нас опускають на ньому в домовину, закутують тіло», – розповіла мисткиня.
Тому рушник у виставці стає не просто декоративним елементом. Він перетворюється на символ пам’яті, тяглості поколінь і зв’язку між тілом людини та культурою.
Одну з робіт художниця побудувала на основі орнаментики кролевецьких рушників із Сумщини Їхня особливість у тому, що візерунок створюється не вишивкою, а ткацтвом – завдяки поєднанню ниток різного порядку. Традиційний червоно-білий орнамент мисткиня переносить у зовсім інший матеріал і простір.
У Луцьку презентували виставку «Рушник.Тіло» української мисткині Олени КоногоровоїВитинанка, яка набуває нової форми Працюючи з металом, Олена Коногорова зберігає основний принцип витинанки.
«Це папір, який складений мінімум вдвічі й витнутий. Ці ті самі принципи зберігаються при роботі з іншим матеріалом», – пояснила художниця.
Перед створенням великої металевої роботи вона зазвичай спершу виготовляє паперовий варіант. Саме він стає своєрідним ескізом для майбутньої композиції.
До експозиції увійшли як металеві, так і паперові роботиДо експозиції увійшли як металеві, так і паперові роботи. Серед них є навіть один із паперових об’єктів, який спочатку був лише чорновим варіантом майбутньої роботи, але зрештою став самостійною частиною виставки.
Мистецтво, яке говорить про війну
За зовнішньою декоративністю робіт прихована розмова про досвід війни. Художниця відкидає поширену тезу про те, що українці нібито «не зламані» війною.
На її думку, така вимога постійно залишатися сильними може бути виснажливою. Людина має право бути вразливою, пам’ятати пережите і водночас продовжувати жити.
«Насправді ми просто намагаємося вижити. І наше тіло загартовується разом із тим. Але водночас, окрім того, що воно загартовується, воно стає більш вразливим», – сказала Олена Коногорова.
Саме тому в роботах так багато слідів, заломів і тонких металевих поверхонь. Вони нагадують про те, що пережитий досвід не зникає безслідно.
«Наше тіло постійно в стресі знаходиться, воно все пам'ятає», – наголосила художниця.
Окремо Олена Коногорова закликала відвідувачів не забувати про власне відновлення.
Традиція, яка продовжує житиПід час відкриття говорили не лише про витинанку, а й про її місце в українській культурі. Зоя Навроцька наголосила, що традиція має особливу сакральність і водночас може отримувати нове прочитання.
«Ви знаєте, а паперові витиканки ось ці, вони також сучасні,
в них поєднання сучасності і поєднання традиції. І це дуже цінно, що традиція в цьому випадку жива», – зазначила Зоя Навроцька.
Сама Олена Коногорова говорить про витинанку як про процес, що потребує часу й зосередженості. Для неї це майже медитативна практика, під час якої виникають думки про життя, людину та досвід, який вона проживає.
Сама Олена Коногорова говорить про витинанку як про процес, що потребує часу й зосередженостіМатеріал для своїх робіт мисткиня обрала не випадково. Алюміній виявився зручним для масштабування витинанки, достатньо податливим і водночас добре відповідав концепції виставки. Важливою для художниці стала й можливість повторно переробити металеві обрізки.
Алюміній виявився зручним для масштабування витинанки
Алюміній виявився зручним для масштабування витинанкиОлена Коногорова також розповіла про свою освіту – вона закінчила художньо-графічний факультет Харківського педагогічного університету імені Сковороди. Її роботи вже можна було побачити в Києві, зокрема у співпраці з українськими брендами та під час оформлення різних просторів.
Завершуючи зустріч, Зоя Навроцька закликала відвідувачів не поспішати під час знайомства з експозицією.
«Це особливий вид мистецтва, так само як художниця створює його в час медитацій, так само медитативно треба його розглядати й осмислювати», – підсумувала Зоя Навроцька.
