Замість радянських монументів – іменні хрести від рідних.
У фейсбук-спільноті «Занесло в село» Олена Лівицька розповіла про особливу народну традицію вшанування загиблих у світових війнах у селах Шацької громади.
Біля старовинних дерев'яних храмів Шацького краю можна побачити невеличкі «острівки» синіх надгробків чи хрестів, під якими немає реальних поховань. Це кенотафи – символічні могили, встановлені селянами в пам'ять про земляків, які не повернулися з фронтів.
Народна альтернатива радянським «бронзовим солдатам»У той час як радянська влада зводила типові монументи з пропагандистськими гаслами, місцеві жителі прагнули вшанувати пам’ять своїх рідних по-людськи та за християнським звичаєм.
«Тоді не повертали тіла», – пояснює 90-літня жителька Волинського Полісся.
Саме тому впродовж 1950–1960-х років, оговтавшись від жахів Другої світової війни, люди почали власноруч ставити хрести та надгробки біля місцевих церков. Окрім учасників Другої світової, на них трапляються імена воїнів Першої світової чи тих, хто безвісти зник під час евакуацій.
Свідчення історії в селі Піща
Один із таких затишних осередків пам’яті зберігся у селі Піща біля старої церкви на березі озера Піщанське. На кенотафах, датованих переважно 1957–1966 роками, вказані місцеві прізвища та зворушливі написи від найближчих:
- «ПИСАЧУК СИМЕН П. НА ПОЛІ БОЯ 1941 П. ОТ МАТИРА 1961 Р.»
- «БАКУН ДАНИЛО АНДР. ЗАГИНУВ НА ПОЛІ БОЯ В 1914 Р. ПАМЯТЬ ВІД СИНІВ»
- «ЯКОВІНІЧ МИКОЛА ВІКТОРОВИЧ 1916-1941 ВІД ЖІНКИ, ДОЧКИ, ЗЯТЯ»
Чому важливо зберігати автентичністьДослідники зазначають, що подібний острівок пам'яті існував і в селі Світязь однак згодом його переформатували у суцільний гранітний монумент із переліком прізвищ.
Краєзнавці закликають громаду зберігати такі об'єкти саме в їхньому первинному вигляді, адже ці сині хрести є унікальними живими музейними експонатами просто неба, що демонструють справжню історію та біль українського Полісся
