15 жовтня минає два роки від дня загибелі мужнього воїна із села Самійличі Шацької громади Олександра Сільчука.
Вшанувати пам'ять захисника до його могили прибули рідні, духовенство та представники громади, повідомили у Шацькій селищній раді.
Олександр Сільчук народився 9 липня 1981 року в селі Самійличі. Закінчив 8 класів місцевого загальноосвітнього навчального закладу. Атестат про повну загальну середню освіту отримав у Згоранській школі. Далі здобув професію водія в м. Любомль
Півтора року тривала строкова військова служба в армії, після якої Олександр Сільчук повернувся в рідне село. Працював у Луцьку, на тимчасових заробітках у Польщі. Завжди допомагав батькам, у всьому їх підтримував.
«Він був не для війни… Добрий, працьовитий, не боявся ніякої роботи. Вмів готувати їсти, обробляв город, доглядав за худобою. Влітку з задоволенням ходив до лісу збирати чорниці. В останнє своє літо він здавав ягоди і назбирав грошей на скутера. На жаль, через війну не встиг ним натішитися…» – згадує про сина мама Світлана Іванівна.
Олександр був мобілізований до війська 6 липня 2024 року. Пройшов військове навчання в Україні, потім – у Польщі, де опановував практичні навички для захисту своєї держави. У званні солдата боронив Україну від ворога в складі військової частини А5006.
15 жовтня 2024 року Олександр Сільчук загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Воїн був неодружений, у рідному селі в нього залишилася мама.
22 жовтня мешканці Шацької громади на колінах зустріли свого Героя, квітами встеливши його останню дорогу додому. Чин відспівування провели священники Шацького деканату ПЦУ на чолі з благочинним отцем Михайлом Цвинкилевичем у Свято-Дмитрівському храмі села Самійличі.
Поховали мужнього воїна з військовими почестями на місцевому кладовищі.
