Пошкоджена внаслідок російської атаки по Луцьку робота Петра Антипа «Космогонія» у Музеї Корсаків. Фото автора«Можна сміливо перевішати тепер усю Росію, вона вся сповнена злочинних думок, і особливо її прославлені вірні чорні легіони... Як переможно тепер вони несуться у тріумфі танцю смерті на славу царства свого покровителя Диявола...» — Ілля Ріпин
У кожного мистецького твору є своє життя. Все як у людини. Можна сміливо сказати — доля. З мандрами, приходами, міфами та правдивими й неправдивими історіями. Буває, живе мистецтво вічно — як і людство, яке підтримує й зберігає його для іншого покоління. Ці твори мистецтва торкнулися бороди Бога, добралися до вершини Олімпу й бенкетують із богами. А ми, митці, творимо і тільки бажаємо, як добрі батьки, вдачі своїм творам — як своїм дітям щасливої дороги в мандрах, щастя та гарної творчої компанії.
Та не кожному твору судилося безсмертя. Мистецтво відчуває свій час і живе в просторі, де воно народилося. Тому і радість чи смуток приймає так само, як і всі, хто причетний до часу й простору, де всі живуть або помирають,
коли приходить час. Іноді — від невдачі чи старості, від хвороби, від нещасного випадку чи війни.
Так сталося й у моєму житті, і я не сумую, бо не знаю, що буде завтра. Навпаки, щасливий, що працюю та живу справою, яку люблю більше за все на світі — напевно, заради чого я й народився. У цьому, мабуть, і є щастя людини.
На моєму шляху було чимало втрат. Першу мою майстерню знищили комуністи в Горлівці, коли я розбудовував Народний Рух на Донеччині. Живопис, скульптура, начерки та й уся майстерня була знищена разом із роботами дуже талановитого художника Сергія Новікова Він працював у мене в майстерні. Пам’ятаю: приїхав із творчої групи з Седнева, а душа болить, тягне до майстерні. І коли побачив, що майстерня вщент зруйнована, а твори знищені в снігу, то думка була одна: треба починати все спочатку.
Другу майстерню — зі скульптурою, бібліотекою, трохи живопису — втратив у 2014 році (Микола Бірючинський гарний скульптор, зараз, дай Боже йому сили та вдачі, служить і захищає нас від московитів) — він вивіз частину живопису на вільну Україну.
Третій раз — це вже майстерня в окупації 2022 року на Київщині.
І знову все з початку. Фонтан у Запоріжжі покинули будувати... Пам’ятники Леонтовичу та Шевченку перенесли, та багато інших мистецьких робіт і творів знищила московщина. І не тільки в мене — багато моїх друзів пізнали таку ж участь для своїх прекрасних творів.
Зараз дрон вдарив у Музей Корсаків у Луцьку, і пошкоджень зазналамоя робота «Космогонія», яка викликала великий резонанс в інформаційному просторі. Я отримав дуже багато запитань і підтримки з боку друзів та незнайомих людей, які не байдужі до українського мистецтва. Дякую всім за слова підтримки!
Читайте також:
- «Якщо залишиться одна картина – показуватимемо одну»: як у Музеї Корсаків відреагували на пошкодження через російський обстріл
Але стався удар по Майбутньому, тож ми з Віктором Корсаком вирішили поки залишити все як є. А далі подивимося після перемоги, куди будемо рухатися.
Я продовжую працювати – на Закарпатті та в Німеччині. Зараз триває виставка в Софії Київській у «Хлібні» разом із двома чудовими художниками: Костянтином Чудовським та Русланою Поступаленко. Якщо буде час, приходьте на виставку — там війни немає. Скоро будуть нові проєкти, і я впевнений, що вони не залишать байдужих і додадуть незабутніх емоцій — заради чого ми й працюємо.
Все буде Україна!
