Лучанка Ольга Бузулук з родичами прибрали провулок, що сполучає вулиці Лермонтова та Львівську.
Майже три роки я практично щодня тут ходжу, і завжди спостерігаю море сміття. Правда, одного разу було чисто, та на другий день всі 20 метрів багатостраждального переходу знову були завалені непотребом... Він постійно в бруді, смердить, і пройти тут, а тим паче з дитиною, просто неможливо, - пише вона в блозі на Слові Волині.
Я подзвонила кумі, вона погодилась допомогти. Вклавши доньку в обід спати, ми взяли граблі, віник, совок, кілька пакетів для сміття, одноразові рукавички, фотоапарат і пішли до переходу. Роботи виявилось більше, ніж я думала. Прибирання почали ми о 12.30, а завершили о 13.30. Плюс 10 хвилин розклеювали 4 листочки з закликом не смітити тут, - розповіла лучанка.
За годину вони назбирали майже 15 60-літрових пакетів відходів.
Тут було все: обгортки від солодощів, скляні пляшки (здебільшого, чекушки), пластикова тара, упаковки від ліків, висушені і прогнилі бур’яни, які страшно засмерділи, коли їх розворушили, бо лежали вони тут ще відколи розтанув сніг,
тобто з весни. Та найбільше вразили пакети з побутовим сміттям. Тобто людина їх несла-несла і не донесла ще 3 метри до контейнера зі сміттям, який стоїть при вході в базарчик, а вирішила залишити тут, біля туалету, - описує жінка.
Коли ми прибирали, мимо пройшло багато людей, в тому числі, з дітьми, і ніхто не звертав на нас уваги, ніхто нічого не сказав. Тільки ці два випивохи гарно допомогли. Розклеївши листівки, ми кілька хвилин спостерігали за реакцією людей, які зупинялись і читали їх. Одна жінка сказала, що ми зробили гарну справу, але тут колись хтось уже прибирав, та все одно потім засмітили. І сказала написати, що штраф за сміття 100 гривень. На жаль, ми не маємо таких повноважень, щоб штрафувати. Єдине, що ми могли б зробити, це постояти і поспостерігати за перехожими. І якщо хтось кине сміття, наказати його підібрати. Та в нас немає на таке часу, - написала вона.
