Петро Корніюк з Волині воює на Сході.
Про нього, серед інших, ідеться в матеріалі Ті, що живуть у соняхах на Українській правді. Життя.
Держава тільки автомат дала – і йди…, - говорить Петро Корніюк з усмішкою. - Йди сиди під кулями.
Бронежилет Петрові купило село. І розгрузку, - додає він.
Я такий патріот дурний, що як мені повістку дають, то іду служити. Оце в квітні дали повістку, сказали, що забирають на перепідготовку на 21 день, і я пішов, - розповідає Петро свою історію.
У нього своє фермерське господарство – 5 гектарів городу, 4 корови, 6 свиней.
Повернуся – а там повний нуль. А я ж не пив, не курив, на море не їздив. Чотири роки будував. На цей рік уже мав на нуль вийти. А на заробіток – на наступний. А тепер там батьки хазяйнують. Мамі 60 років, татові 66 років. Усе потроху продається…, - каже Петро.
Його зарплата в армії така ж, як і у всіх мобілізованих тут, 2 500 гривень на місяць.
Петро дозволяє себе фотографувати: Це добре, що ви фотографуєте, - каже він. – Бо ми тут всі числимося в різних підрозділах – хто де, тільки не тут. Мені не потрібна якась корочка. Просто прикро, якщо мені скажуть, що я тут не був – а так, от, доказ, преса.
