«Гармидер» відкрив театральний сезон разом з польським драматургом-самогубцем

Народний аматорський театр-студія Луцького районного будинку культури «ГаРмИдЕр» представив новий експеримент на сцені. 19 вересня вони у прем’єрі «Віткацій є / Віткація немає» намагалися розкрити особистість неординарного польського драматурга, художника, філософа Ігнація Віткевича.

Театр «ГаРмИдЕр» зустрівся з глядачами у новому сезоні, традиційно розпочавши його з прем’єри. Цього разу, за підтримки Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку, вони представили театральну гру «Віткацій є / Віткація немає».

Генеральний консул Беата Бживчи повідала, що цього року святкують 75-ту річницю трагічної смерті Станіслава Ігнація Віткевича. Він був драматургом, художником, філософом, теоретиком театру і мистецтва, фотографом.

«Ми, як Генеральне консульство, запросили творчий колектив театру «ГаРмИдЕр», щоб у цьому році відзначити цю трагічну смерть нашого відомого митця», - розповіла Беата Бживчи.

Розпочалася підготовка до постановки із відвідування місця, дуба у селі Великі Озера на Рівненщині, де Ігнацій Віткевич покінчив самогубством. Там вони записали інтерв’ю з місцевими жителями,

що вони знають про життя польського митця. Ці відео вони потім використали вже у виставі, аби розкрити особистість Віткація, а, можливо, і змусити глядачі спробувати зрозуміти його.

«Це на стільки неосяжна особистість, що наші почуття, до яких спровокував нас Віткацій, наші думки, які були викликані після спілкування з Віткацієм, з його творчістю, було дуже складно виразити в одному спектаклі», - зазначила директор театру «ГаРмИдЕр» Руслана Порицька, які займалася сценарієм та постановкою прем’єри.

Що ж до самої вистави, то розпочалася вона не звично. Актори без куліс облаштовували інвентарем сцену, розминалися на ній, віталися зі знайомими, які зайшли до зали. Такий прийом став зрозумілий, коли вони просто на сцені перевтілювалися у різних героїв, там же переодягаючись і наводячи макіяж.

Перед початком гри, до акторів вийшов сам Ігнацій Віткевич (його грав Адрій Фаткулін). «Віткацій, чи можна спробувати зіграти?» - запитав у нього дозволу один із акторів. Адже постановка включала у себе уривки його драматичних творів «Бляха муха», «Шевці», «Дюбал Вахазар».

Той пізніше озвучив умову, згідно із якою репліки мали звучати риторично, а декорації відповідати описам. Тож безпосередньо під час гри Віткацій виправляв, давав вказівки.

Експеримент ще був у тому, що «ГаРмИдЕр» долучив музичну частину.

Що ж до змісту вистави, то вона розкривала не лише особливості творчості Віткація. Вдало вибрані уривки асоціюються із нинішнім станом речей в Україні. Це, зокрема, розваги, коли лунають постріли, цитата: «Я не вірю у жодну революцію, бо все завжди повертається проти нас». Забавляло глядачів і ім’я безпорадного прокурора Скурві. Була і тема чиновників, які вважають себе богами, а люди повинні, принижуючись, чекати годинами, а то й місяцями їх прийому. Зокрема одна із героїнь «вжалася до решти і потрапила у жовтий дім», тобто у божевільню.

Завершили виставу тостом «За абсолютність руху!»