Після навчання у Модельній школі Марини Занюк студентка Луцького НТУ Наталія Мирончук змогла попрацювати за контрактом на два місяці у Китаї. Після повернення дівчина розповіла про омріяний шанс, про те, як вирує життя в екзотичній країні і де все-таки найкраще місце на Землі.
Наталка ніколи раніше не могла уявити навіть подумки, що колись подорожуватиме світом. І в той факт, що причиною цьому стане реалізація дитячої мрії, також мало вірилось.
“З дитинства мене завжди вабила естетична краса: розкішні убори, сукенки, зачіски. Не один раз, коли мама була на роботі, я взувала її туфлі на високих підборах та дефілювала перед дзеркалом у коридорі нашої квартири. Напевно, з цього усе і розпочалось…”, – згадує модель.
Якось студентка натрапила в інтернеті на особисту сторінку Марини Занюк. В першу чергу увагу привернув запис з посиланням під назвою “Кастинг на безкоштовне навчання у Модельній школі”.
“У школі моделінгу нас навчали теорії модельного бізнесу, риториці, акторській майстерності, фітнесу, візажу, хореографії, англійській для моделей, мистецтву позування (предмет мав назву “фотоклас”)
та дефіле. Вивчення цих предметів, як на мене, є шляхом для самовдосконалення. Навчання було надзвичайно цікавим та захоплюючим, оскільки у школі навчалися переважно дівчата, які мають спільні інтереси.Тут я отримала як дружні знайомства, так і корисні знання. Після восьми місяців навчання переді мною постала можливість поїздки закордон, та я вирішила ще зачекати. На наступний навчальний рік керівник клубу Марина Занюк запросила мене проводити у агентстві статику та дефіле”, – розповідає Наталія.
Отримуючи досвід на практиці у місцевих показах та на фотосесіях для Луцького журналу, дівчина відчула ще більший потяг до своєї роботи і наважилась на наступний крок.
Коли були готові всі матеріали для подорожі, агентство розпочало пошуки контракту закордоном. Нажаль, ця процедура не є швидкою, оскільки представники закордонних агентств можуть давати відповідь як після двохднів так і до місяця, а то і більше. Наприкінці серпня їй запропонували контракт в Китай терміном у 2 місяці. І щоб якомога менше пропустити навчання, Наталка погодилась.
“І ось я в Бориспільському аеропорті тримаю в руках два авіабілети:
”Бориспіль – Хельсінкі” та “Хельсінкі -Шанхай”. Вперше у житті летіла у літаку і не могла відірвати свій погляд від небесних краєвидів”, – ділиться враженнями дівчина.
Першим завданням у Китаї стали пошуки місця відправлення міжміського автобусу “Шанхай -Ханчжоу”. Оскільки у Китаї лише до 10% населення знає і розмовляє англійською мовою, пошуки дались нелегко. Куди українку тільки не направляли: на місце зупинки таксі, на міські автобуси і т. д. Враховуючи масштаби аеропорту, пошуки потрібного автобусу зайняли цілу годину.
“Мене зустріли представники агентства на в’їзді у модельні апартаменти. Це був один із 7 сучасних будинків, який мав 31 поверх з нереальним виглядом з вікна! Модельне житло було розташоване на двадцятому поверсі. Згодом, ввечері я познайомилася зі своїми румейтками, які повернулися зі спільної роботи. Це були дві дівчинки -полячки: Сильвія та Магда, які дружньо погодились показати мені крамниці, що знаходились поблизу нашого житла.У сусідній кімнаті жив хлопець із Канади – Джексон, який гармонійно забавляв наш жіночий колектив своїми жартами та смішними історіями”,
– пригадує Наталя.
Перша проблема, із якою дівчина зустрілася у помешканні – це дуже повільний інтернет. Підтримуючи спілкування із іншими дівчатами, які на той час також були в Китаї, Наталя зрозуміла, що ця проблема є усюди. Спочатку кастингів було небагато і, як висновок, роботи також. Першою роботою став івент у місті Pingxiang, далі – зйомка для фотостудії “QISI”, наступна робота – це шоу” HangzhouFashionWeek”.
“Китай, на мою думку, має безліч особливостей. Однією з них є любов до озеленення міста. На виході із нашого будинку знаходився розкішний фасад із найрізноманітніших екзотичних рослин, кущів та дерев. Такі фасади розташовані усюди, наче маленькі парки оформлені фонтанами, штучними ставками із живими золотистими рибками та іншими їх мешканцями. Щодо китайської кухні, то можу сказати лише те, що для мене вона є надзвичайно екзотичною. Про любов цього народу до рису відомо всім. А от їхня пристрасть до всього надзвичайно гострого не кожному прийдеться до смаку. Моєю улюбленою їжею в Китаї були фрукти, які продавалисьза помірною ціною: папайя, ананас,
пітайя, грейпфрут, гранат, авокадо, манго та інші. Щодо витрат, то кишенькові гроші щотижня складали 400 юанів ( на той час майже 63 американські долари). В загальному, на300 юанів в тиждень можна було жити і ні про що не турбуватися.”, – розповідає студентка.
Розповіла Наталя і про ментальність китайців. Це люди, надзвичайно привітні до європейців. Серед них ти справді відчуваєш себе “особливим”. Європейців завжди зустрічали з посмішкою та часто вітаючись “Халлоу”, а “Хало” дарували хвилинки сміху. Особливою несподіванкою для українки стала маленька дівчинка, якій було близько 8 років і яка вільно розмовляла англійською.
Згодом в агентство приїхали ще дві дівчинки: Катя з Одеси та Вероніка із Риги. Оскільки для Каті це була друга поїздка в Ханчжоу, вона показала новачкам, як доїхати до самого центру міста. Величезні брендові магазини, китайські ринки та крамнички зі всякою всячиною простягалися ламаними вуличками міста.
“Неподалік від центральної станції метро розташовані чудові краєвиди та озеро, на якому плавають незвичайні човни — дракони. А якщо пройтись далі,
до WestLake, можна побачити пагоду. Розглядаючи всю цю красу тебе наповнює спокій та гармонія з навколишнім світом. Ці відчуття навряд чи можна передати словами, як і всю красу тієї природи…”, – мрійливо пригадує луцька модель.
Ця подорож подарувала юній лучанці багато випробувань, з якими, здавалося б, раніше вона навряд чи самостійно впоралась. Місяці, проведені за тисячі кілометрів від рідного дому, дали можливість зрозуміти, що навіть найкрасивіший вигляд з вікна через деякий час набридає, втрачає свою особливість.
“І ось, коли кружляєш в літаку над Борисполем, – так приємно та водночас хвилююче розуміти, що вже зовсім скоро ти приземлишся, вийдеш з літака, забереш валізу та впрешся носом в рідне плече, подзвониш мамі не у Skype чи Viber, а по телефону без жодних проблем зі зв’язком. Тоді нарешті прийшло розуміння, що жодне місце на цілій землі не стане кращим за твій рідний дім. Дім, де на тебе завжди чекають “свої ” люди. Люди, присутності яких у житті ти потребуєш не менше, ніж можливості дихати. “Свої”, дякую, що ви у мене є”, – підсумувала Наталка.
Запись Китай очима волинської студентки впервые появилась ВолиньІнфо
