Ще в далекому 1972-му році в Ковелі запрацювала новозбудована радіотелевізійна станція та 240-метрова вежа.Це стало початком ери телебачення в області. Однак, і до сьогодні телевізійний сигнал та програми вітчизняних телеканалів не покривають понад третину території області, – йдеться у сюжеті ТЦК.Автомобільний радіопримач все впевненіше говорить російською. Телефон пропонує перейти в роумінг, а зустрічні машини – подивитись на білоруські номерні знаки. Дядько Степан щойно завершив зміну на місцевій телевежі і прямує додому. У рідних Кортелісах він – експерт у питаннях телебачення.“Більш перважно в нас дивляться Білорусію. Там є і російські канали... А люди хочуть нашого інформаційного простору. Ефірне з українських тільки 1+1. Деколи проб'є “Аверс”, але невпевнено. “Інтер” також дуже слабо пробивається... Всі хочуть бачити Т2 наше, українське”, – каже житель села Кортеліси Степан Корнелюк.У прикордонних районах Волині впевнено приймаються лише кілька українських телеканалів. Аби мати повноцінне телевізійне меню, селяни налаштовують зв'язок із супутниками.
Але і там не розкажуть, що буде з лікарнею у Самарах, – бідкається подружжя пенсіонерів.“Була в нас лікарня 30 років. А потім, як стали робити ці реформи, її вирішили закрити, і вона в нас була півроку закрита... Приїздили кореспонденти. І вчора, кажуть, вже показували. А ми не бачили, ходили до сусідів, думали, там показує. Але в кого тарілка – теж не показує. А тут у всіх тарілки стоять...” – говорить подружжя з села Самари Єва та Іван Козюпа.Супутникова тарілка для місцевих – не розкіш, а предмет першої необхідності. Хочеш знати, що відбувається в державі ? – розкошелюйся.“Зараз стараємося більше новини дивитися. Дивимося політику – що в країні міняється? Через супутник дивимося, бо більше немає можливості щось подивитися. А друга антена – це на Білдорусь, то вона мало що показує... Хотілося б подивитися волинські канали... Знати, що в нас тут робиться.. Ще в Ратно – то це можна подивитися, а в нас – слабо, хіба що погода позволяє...” – каже житель села Самари Володимир Назарчук.Волинь – єдина область в Україні, де головна телевізійна станція і адміністрація регіонального представництва Концерну радіомовлення радіозв'язку та телебачення знаходяться не в обласному центрі.
Тому на всі питання, пов'язані з розвитком мережі телевізійного мовлення в області, відповіді знають у Ковелі.“Волинь, як прикордонна область, не мала повноцінного покриття тв-сигналом: це стосується Шацького, Любомльського, північних районів області, які межують з Білоруссю, через те, що присвоєння частот для телевізійного мовлення, воно потребувало міжнародної координації. Відповідно, таке географічне розташування нашої області затрудняло таку координацію. Аналоговим телебаченням ми покриті – деякі прогарами приймаються добре, наприклад УТ-1, студія 1+1, а ряд програм телеканалів, які вже з'явилися після 2000 року, – значно гірше: їх бачать тільки в обласному центрі, Ковелі, Нововолинську. В числі таких і регіональні мовники – обласна ДТРК та канал “Аверс” мають покриття 50 відсотків території нашої області. 06.50.25 Особливо загрозлива ситуація там, де мешканці мають змогу приймати російські канали з боку Білорусі – а ми знаємо, що білоруські канали, вони пропаганду Путіна доносять – разом з тим, вони не мають доступу до перегляду українських каналів”,
– розповідає директор Волинської філії Концерну РРТ Сергій Семерей.5 років тому на Волині почали впроваджувати цифрове телебачення. Однак із того часу провайдером даної програмної послуги – ТОВ «Зеонбуд» встановлені телевізійні станції лише на 6 об’єктах державного оператора – Концерну РРТ. А це забезпечує покриття цифровим сигналом лише 60 – 65% території області.“На жаль, уже 2016 рік – а так за 5 років нічого і не зроблено. Ряд районів області – це і Маневицький, Ратнівський, частина Камінь-Каширського, Любомльського, частково і ківерцівський район (Цумань і Олика) не покриті цифровим телебаченням. 06.47.27 Проблема полягає в тому, що недостатньою є кількість цифрових станцій на сьогоднішній день. Концерн РРТ має об'єкти, де можна встановити таке обладнання – і на Півночі області, і в інших місцях Волині – але, на жаль, проблемою є відсутність частот – принаймні, так заявляє український дердавний центр радіочастот”, – каже Сергій Семерей.Немає частотних присвоєнь і на тих радіотелевізійних станціях Волинської філії Концерну РРТ, де вже сьогодні є можливість поставити передавальне обладнання.
“Коли ліцензувався “Зеонбуд”, всі вільні частоти в дециметровому діапазоні були віддані “Зеонбуду”. 664 частоти на той момент віддали, при тому, що правильне планування згідно встановлених і розрахованих угодою “Женева 2006” синхронних зон, для цього товариства мало виділятися 320 частот. Це орієнтовна кількість, але можна відчути різницю — 664 дали, а понад 300 потрібно, щоб правильно організувати синхронне мовлення. Оцю різницю якраз ми і пропонуємо перерозподілити для того, щоб забезпечити телевізійне мовлення і в прикордонних районах, і в інших районах як на Волині, так і в цілому по Україні і надати доступ населенню до цифрового телебачення”, – розповідає директор Волинської філії Концерну РРТ.У фінансовому вимірі ціна питання – 22 мільйони гривень. За розрахунками Держтелерадіо України саме стільки грошей потрібно, аби вітчизняний телевізійний продукт був доступний на всій території Волині.
