Минулого тижня у Галинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулося відкриття пам’ятної дошки на честь загиблого у зоні АТО військовослужбовця Михайла Ілляшука.Рік тому страшна звістка прилетіла у село Свійчів, сповістивши людям про біду, яка трапилася з їхнім односельчанином. Чорні хустки одягнули мама Михайла Ольга і його дружина Орися, осиротів син Сашко, а сльози відчаю стали супутниками його рідних. 10 лютого, у день загибелі героя у рідній школі, де він навчався, щоб вшанувати його пам’ять, зібралися учні, вчителі, рідні, однокласники, бойові побратими та усі, хто знав і любив Михайла Ілляшука. Сюди приїхали голова райдержадміністрації Наталія Василець та голова районної Роман Гук. Багато теплих слів лунало про військовослужбовця. Школярі підготували програму, в якій звучали патріотичні твори, присвячені військовим діям на Сході та пам’яті тих, хто віддав своє життя за незалежність України. Сільський голова Іван Юрик поділився спогадами про Михайла, розповів, що хлопець був відповідальним, щирим, людиною з великим серцем і світлою душею. Маючи вільну хвилину,
завжди поспішав додому, щоб допомогти батькам по господарству, адже у селі роботи вистачає. На жаль, тепер він ніколи не переступить поріг рідного дому, але є син Сашко, який нагадуватиме батькам про нього і продовжуватиме їхній рід. Директор школи Валентина Гудик у своєму виступі зазначила, що характерними рисами Михайла були допитливість та готовність у будь-який момент прийти на допомогу. Він завжди відстоював справедливість, і за це його поважали у школі. Перша вчителька Світлана Королевич поділилась, що клас у якому навчався Ілляшук, був для неї першим, тому спогади про нього назавжди закарбувались у її пам’яті. А Михайло запам’ятався, як цілеспрямований та відважний учень, його любили діти, а він дуже любив свою сім’ю. Від імені військовослужбовців частини А-20/99 виступив заступник командира роти з виховної роботи Дмитро Дарін, котрий подякував батькам за сина та висловив щирі співчуття рідним та близьким. Чимало теплих слів звучало на адресу героя, але, на жаль, вони не повернуть його назад. Увесь час, доки тривали виступи, мама, батько та дружина Михайла Ілляшука не стримували сліз і часто витирали очі.
Їхній біль та розпач неможливо описати, він зрозумілий лише тим, хто втратив своїх рідних.На подвір’ї школи під залпи військового салюту однокласник героя Юрій Ковальчук та його брат Олег Ілляшук відкрили пам’ятну дошку. Голова єпархіального відділу по взаємозв'язках з військовослужбовцями та іншими силовими формуваннями протоієрей Олексій Шаран освятив пам’ятку, побажав усім миру та добра, висловив співчуття рідним загиблого, а також подякував ГО «Активіст» за допомогу у встановленні дошки. Неможливо було без сліз дивитися на матір, яка торкалась мармурового зображення, ніби намагалась ще раз притулити свою кровинку. Перед портретом сина на колінах плакав батько, а дружина і син загиблого з тугою в очах дивилися на того, хто донедавна був їхнім захисником. Проте, він і зараз для них є ангелом-охоронцем, який завжди стоятиме на сторожі їхнього та нашого спокою, і своїми крилами захищатиме від біди. А ми молімося за нього і за всіх, хто віддав своє життя, щоб ми жили під мирним небом.Жанна МАРКОВСЬКА
