Малою батьківщиною для талановитого журналіста і письменника Григорія Мацерука стало самобутнє поліське село Бучин. Нині це село вимираюче, тут давно закрили школу, розвалився клуб, у приміщенні якого гуляли Мацерукове весілля, сюди, всього за 12 кілометрів від райцентру Любешів, так і не ходить уже рейсовий автобус. Але ще є дім, в якому народився і зростав Григорій Мацерук, котрий через важку хворобу серця пішов у вічність 27-річним. У 27 років Григора Мацерука вмістилося все життя: навчання, робота, кохання, син, повісті, оповідання, новели, образки, рецензії, нариси. У 27 років вмістилася і важка недуга серця. Тому Григорій квапився жити. Він писав другові-однокурснику: «Я чомусь рахую свій час на години. Мо`, відчуття дає про себе знати: а раптом Бог вділив якихось тридцять –сорок років життя, а я собі бездушно марную їх. Невеселі думки. Бо хочеться щось по собі лишити…».
Волинська обласна організація Спілки журналістів започаткувала премію імені Григорія Мацерука, яку Любешівська райдержадміністрація та райрада вручають молодим журналістам. У день його народження, 20 лютого, в Любешові традиційно проходили літературні читання по творчості Мацерука. Цього року їх не відбулося, обмежилися книжковою виставкою у районній бібліотеці. Збіглися події: приїзд у район голови облдержадміністрації, вшанування героїв Небесної сотні... Але рідний Бучин пам’ятає свого сина, небайдужі люди ініціюють створення у селі бодай невеликого музею Григорія Мацерука, котрий своєю творчістю прославив простого волинського селянина, писав так, що його читають і перечитують.
Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
