На автоцентр у Луцьку претендують мешканці Рівненщини
Власник дороговартісної будівлі в центрі Луцька трагічно загинув в ДТП. Після його смерті автоцентр окупували невідомі, розікрали все цінне. А юридичні права на будівлю заявили дружина екс-податківця та коханка. Справа дійшла до НАБУ. Родина в розпачі, бо підозрюють лобіювання інтересів недругів в судах та правоохоронних органах
«Вже будучи 20-річним хлопцем, Роман займався підприємницькою справою, їздив на дорогому авто і старався брати від життя найкраще. Планів, ідей мав завжди багато. Один з задумів – будівництво автосервісу в Луцьку – втілив.. Але трагічний випадок не дав здійснити все задумане. У 33 роки Романа не стало… .», – з розповіді рідних.
Біда увірвалася в родину Кушнірів з Волині 15 травня 2017 року.
Молодий та успішний бізнесмен їхав на мотоциклі, не підозрюючи, що це для нього останній мотопробіг у житті, яке так любив, і яким жадав насолодитися на повну.
«Все зумів, але не вмів обирати жінок…. – згадує Інна Аноцька, сестра покійного. – Після розлучення з дружиною, з якою у них народився син,
мав ще зв’язки. Мав стосунки з однією, старшою за себе віком, жінкою (теж розвідницею), Н. Ільчук (уродженка м. Острога). Але все ж чомусь одружуватися не поспішав. Зустрічі, затяжний роман….».
В злощасний вечір 15 травня 2017-го на шляху мотоцикліста Романа Кушніра зненацька виринула автівка і підбила його на всій швидкості.
«Першою про це дізналася коханка. Н. Ільчук поїхала до лікарні. Ні батьків, ні мене, сестру, про біду не повідомила. Тим часом Роман помер від крововтрати. А наша мама могла його врятувати. Хоча б спробувати. Вона 40 років пропрацювала в хірургічному відділенні лікарні кваліфікованою медсестрою і врятувала сотні життів. Але свою дитину не змогла. Біда сталася якраз напередодні Дня народження мами. В той день ховали…» – з сумом, повертаючись до подій, згадує лихі миті Інна Аноцька – Далі для нашої родини настав час відкриттів – людського цинізму, ницості, підлості, жадоби… Хто б міг продумати, що отримаємо удари від найближчих друзів Романа. З одного боку, найближчий друг і кум Романа Т. Цибулін (до слова, працював на керівній посаді ДФС в Рівненській області),
а з іншого – подружка Романа…Поки оговтувалися, то наші «друзі» «діяли».
З будівлі автосервісу (офісу) зникли всі документи, а далі ми несподівано дізнаємося неймовірний факт – дружина Т. Цибуліна претендує на автосервіс в якості партнера по бізнесу! Нам показують копії якихось документів з підробленими підписами, що нібито підтверджують, що жінка Т. Цибуліна нібито має частку в бізнесі мого брата! А біля самого автосервісу з’явилася приватна охоронна служба… А ще перед тим звідтіля все вивезли.
А ще один удар – Н. Ільчук вирішила довести в судах статус цивільної дружини і заявити про своє право на спадок. Вже на 9-й день після смерті Романа, вона відкрила спадкову справу, 24 травня 2017-го. Н. ще й заявила, що нібито вкладала в будівництво автосервісу гроші. Треба зауважити, що будівля була здана в експлуатацію в 2014 році. А Роман з цією пані познайомився лише в 2015-му».
Інна Аноцька міркує, що викладачка діяла з холодним серцем. Адже одразу зметикувала, що треба взяти такий цінний папірець, який посвідчив, що вона здійснювала поховання та на основі нього – свідоцтво про смерть.
Це й стало перепусткою до судів.
«Припускаю, що її завжди цікавили виключно гроші. Як швиденько вона подала заяву на спадок, ще раніше ніж колишня офіційна дружина. Хоча Роман розвівся з дружиною ще задовго до будівництва сервісу. Вона виховує спільного з Романом сина.
Вже другий рік – у судових засіданнях. Чого тільки довелося пережити. Адже дружина податківця (розуміємо буквально екс-податківець) зі зв’язками…Навіть адвокати, яких ми наймали, працювали в решті на ворогів, а не на нашу користь. В прозорості судів, прокуратури повністю розчаровані.
По-перше, суд зупинив розгляд питання про претензії дружини Т. Цибуліна на власність автосервісу. А по-іншому і бути не могло!»
Інна Аноцька подала скаргу в НАБУ. Адже в копіях документів (підроблених доказів про частку у бізнесі) йшлося про те, що Цибуліна буцімто внесла фінансову частку у бізнес Романа (90 тис доларів і ще декілька сотень тисяч гривень).
«Уявіть, яка сума! А в декларації держслужбовця Т. Цибуліна таких даних не виявили. Його пояснення – нісенітниця про те, що він навіть не підозрював, що його дружина вклала такі гроші у справу його кума і найближчого друга…..
»
А тим часом ще й Н. Ільчук вперто намагається довести в судах свій статус законної цивільної дружини.
«Хоча Роман фактично жив у батьків і тільки іноді в неї ночував. Ймовірно, Н. Ільчук допомагають. Адже куш – занадто привабливий. Навіть сміливо підозрюємо, що все це спільна діяльність».
В тому, що в цю справу є втручання якихось впливових осіб – у родини і сумніву не виникає.
«На сьогоднішній день: автосервіс під охороною (приватною), яку хтось оплачує. Ми абсолютно на законних підставах розірвали договір з обленерго про електропостачання до автосервісу. Але вже зараз, на днях, електропостачання відновлено. Тобто у тих, хто покриває рейдерське захоплення цієї будівлі, зв’язки скрізь…
Ми не раз зверталися у поліцію з приводу приватної охоронної служби, яка не допускає нас до автосервісу. Всі виклики залишилися на папері. Поліція – бездіє…»
«Коханка ж намагається не тільки відстояти в судах свій статус цивільної дружини, а ще й довести, що вона вкладала гроші в будівництво автосервісу. Претендує ще й на земельну ділянку, яку брат придбав. Складається таке враження,
що суд підтримує весь цей фарс. Добре, що хоч заяву Цибуліної залишив без розгляду поки що (після того як все це дійшло до НАБУ)…»
Інна Аноцька запросила кореспондентів на судове засідання, де мали розглядати питання визнання факту цивільного шлюбу між Н. Ільчук та Романом.
Але адвокат не встиг перетнути кордон з Україною і потрапити на засідання. Все ж суддя прийняла рішення – розглядати справу. Відповідачу Інні Аноцькій, яка була залишена можливості скористатися своїм громадянським конституційним правом на захист, довелося відстоювати інтереси самотужки. Так почалися слухання, дебати, коментарі.
В час суду, надаючи свідчення на свою користь, Н. Ільчук повсякчас наполягала на тому, що автосервіс облаштовувався з часткою її фінансування. Навіть надала довідку з банку, що вона в той період знімала валюту з банківського рахунку. Щоправда, документу, який би вказував на предмет витрат, на підтвердження, не виявилося. Інна Аноцька зауважила, що гроші Н. Ільчук могла знімати з банківського рахунку на будь-які інші власні потреби.
Щодо питання претензій на земельну ділянку,
то Н. Ільчук заявила, що навіть разом з покійним Романом оглядали землю. Зауважила принагідно, що відчувала подружні стосунки. Але Інна Аноцька, як доказ відсутності прав Н. Ільчук на цю земділянку, процитувала договір купівлі-продажу, де чітко зазначено покійним, що на момент купівлі цього нерухомого майна, в шлюбі не перебуває і купує за власні кошти.
Також в час засідання Н. Ільчук апелювала тим, що вони разом відпочивали за кордоном. Навіть готова була пред’явити докази з турагенства і запевняла, що вони планували одружитися.
Ще позивачка принесла довідку, що нібито він у неї проживав, на що сестра Романа аргументувала відсутністю підпису самого покійного на цьому папірці.
Далі головуюча суддя, в контексті питання фінансової частки Н. Ільчук в будівництво автосервісу та офісних приміщень, поцікавилася: який дохід у позивачки. Суми зарплат Ільчук відмовилася озвучувати. Все ж, згодом в час розгляду документів, були озвучені суми – 7-9 тис. грн.. / в місяць. А щодо шлюбних стосунків сестра покійного висловилася: «Мій брат був чесною, порядною людиною. І тому серйозність своїх намірів щодо шлюбу та ваш вклад у свій бізнес він би узаконив юридично…»
Після затяжних дебатів та доказів, суддя вирішила таки дати шанс Н.Ільчук: запропонувала привести свідків, які б посвідчили на її користь і допомогли довести існування факту цивільних шлюбних стосунків між нею та Романом. Родині також порадила привести свідків та призначила наступну дату судового розгляду справи.
Судове засідання завершилося на ноті з’ясування стосунків. Н.Ільчук нарікала й на те, що в час суду була присутня преса. ЗМІ стали сюрпризом і для судді. Суддя Пушкарчук В. П. зауважила, що якби преса повідомила про свою присутність раніше, а не за годину до судового засідання, то можна оскаржити. Хоча тут же зазначила, що судове засідання – відкрите і діяльність ЗМІ – законна.
Після подій кореспондент поспілкувалася із мамою Романа, Ольгою Кушнір.
Ольга Олексіївна прокоментувала: «Ми знали, що ця жінка недостойна Романа. Уявіть лишень, ще слід на землі від мого сина не захолов, а ця, так сильно «побита горем», одразу зметикувала і почала воювати за спадок. А про того кума й мови не має… Які ж підлі, безсовісні люди…. . Мені дуже важко. Але Бог на нашій стороні. В мого сина ще зростає кровинка і цій дитині ми в майбутньому маємо допомогти. Жодна жінка: ні колишня дружина, яка не вірила в нього і шантажувала, ні друга, та самозванка – не мають жодного права на те, що мій син здобув своєю клопіткою працею з юних літ. Ми в його майбутнє вкладали і допомагали всім. Як це так, що нас не чує ні суд, ні прокуратура, ні поліція ??? Де Закон, мораль? Що це таке, щоб якісь бандити взяли під охорону будівлю сина, вивезли звідтіля все, розікрали все, що заробив мій син».
Ця історія стане уроком: думати про юридичний захист свого майна треба доти, доки ще живеш. Адже навіть серед друзів та близьких, виявляється, є справжні вовки в овечих шкурах….
