Зовсім іншого Кузьму Скрябіна мали змогу почути лучани завдяки віртуозному переосмисленню відомих пісень артиста естрадно-симфонічним оркестром.
Популярні хіти Андрія Кузьменка, які увійшли до концертної програми під назвою «Шампанські очі», презентував у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Тараса Шевченка оркестр під керуванням легендарного диригента Миколи Лисенка 7 лютого.
Концерт – частина всеукраїнського проекту «Skryabin.Simfo – симфонічна версія пісень Андрія Кузьменка», присвяченого 50-річчю Кузьми Скрябіна.«Ми звикли до того, що Кузьма збирав стадіони, грав гучну музику зі своєю групою, а сьогодні ви бачите на сцені оркестр і запитуєте: «Чому?» Він все життя мріяв виступити з оркестром. А я, як диригент, усе життя мріяв зробити спільний оркестр із ним. І іноді мрії збуваються. Сьогодні така мрія втілилася в життя. Ця мрія була в Андрія, ця мрія потім була і в його родини, мами, дружини. Усі вони дуже підтримують цей проект, і ми сподіваємося вас познайомити з іншим Андрієм, з тим Андрієм Кузьменком, якого ви, можливо,
ще у своєму житті не зустріли. І сподіваюся, ця зустріч відбудеться саме в цьому залі, саме цього вечора», – із такими словами на початку концерту звернувся до глядачів диригент Микола Лисенко.У перервах між виконанням таких безсмертних композицій Скрябіна, як «Шампанські очі», «Люди як кораблі», «Мам», «Місця щасливих людей» тощо, диригент пригадав, як познайомився з Андрієм Кузьменком.«Особисто я познайомився з Андрієм, коли йому вже було років 25, не менше. Дзвінок у двері, двері відчиняються: «Тут живуть нащадки композитора Лисенка?» Кажу, що так. «А я – Скрябін». Звісно, я злякався (сміється, – ВН), запросив до оселі, думав, що зараз будемо обговорювати «Поему екстазу», але за півгодини я зрозумів, що це псевдонім, що це сценічне ім’я і цей Скрябін до того Скрябіна (російський композитор, піаніст Олександр Скрябін, – ВН) не має жодного стосунку. І цей Скрябін вартує нашої уваги не менше, ніж будь-який класичний композитор, бо його теми співають, його теми живуть, його теми пульсують у нашій свідомості, в нашій душі», – поділився Микола Лисенко.
