Сучасний світ пропонує активно подорожувати, і йому доступні чимало інструментів для того, щоб мандрівки були якомога зручнішими. Численні сайти, сторінки, додатки чи старі-добрі путівники прокладуть маршрут майже до будь-якого куточка землі. Втім, найцікавіша подорож завжди передбачає людей, які зустрінуть вас у місці призначення. І тут ідеться не про тренованих спеціалістів туристичної галузі, а про жителів того населеного пункту, який ви хочете відчути. Ще краще, якщо місцеві не просто розкажуть вам про цікавинки своєї архітектурно-культурної реальності, а візьмуть вас за руку і поведуть у світ, дивитися на нього із правильних ракурсів і чути його справжні звуки.
Якби ви попросили показати вам мій рідний Луцьк, то наша мандрівка розпочалася б на одній із його центральних вулиць – Крилова. Цією дорогою я щодня ходила до школи. Тут були мої кущі, листя яких я пригорщами зривала навесні, посипаючи собі шлях додому, за парканом куняв величезний пес, котрого слід було пройти швидко й непомітно, а звуки літнього бігу та футбольного м’яча довго коливалися луною поміж будинків. Школа, найстаріша в місті, стояла поряд зі зруйнованим єврейським кладовищем, і ми бачили його привидів, яким все ж не було до нас діла... На високих ялинах у внутрішньому дворі спали сови, а в лабіринтах під липовим листям сиділи ми.
