На озері Світязь в урочищі Гряда – тихо і безлюдно. Сезон літнього відпочинку скінчився, люди роз'їхалися, бази почепили на ворота залізні замки.
Озеро лишилося на самоті...
Ще два роки тому можна було насолоджуватися умиротвореним вересневим Світязем, який тихо котив хвилі і усміхався до сонця.
Зараз усе змінилося: вода все далі відходить від берегів, відкриваючи зору місячні краєвиди з безкінечними, як у пустелі, пісками і вузенькою смужкою життєдайної вологи.
Замість того, щоб порадіти гарній осінній порі, – сумуєш і дивишся приречено на залиті сонцем небеса: «Де ти, дощ?..»
