У Луцьку до 4-ї річниці Патрульної поліції Волині втілюють проект-підтримку, в якому відомі волиняни розказують про своє ставлення до патрульних, діляться особистим досвідом та спілкуванням.
Про це йдеться на сторінці патрульних.
Надійно, з повагою, безпечно – з такими словами асоціюється патрульна поліція в директора Волинського обласного центру зайнятості Романа Романюка.
«Директор ВОЦЗ минулого року розмістив допис у соцмережі про те, як його малолітній син став жертвою шахраїв. Будучи сам удома, хлопчик відчинив двері незнайомцю, який здійснив крадіжку. Тоді Роман Романюк застерігав волинян не стати жертвами шахраїв, бути пильними, уважними та обережними, спілкуватися про це з дітьми», – йдеться у дописі.
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ ЯКІСНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Проводити роз’яснювальну роботу дуже важливо. Багато людей вважають, що її не видно. Але вона має довгостроковий результат. Тому мені приємно, що працівники патрульної поліції не сидять у кабінетах, а йдуть «у поле», працюють із дітьми. І це не разові акції, а системні зустрічі, які запам’ятовуються всім.
Робота з людьми завжди важка,
як і будь-яка інша. Патрульна поліція – це велика кількість людей зі своїми характерами, звичками, сімейними проблемами. Але якщо на роботі – то ти маєш бути професіоналом. Тут потрібно відкидати все особисте, адже від тебе вимагають професійних дій, якісної комунікації. Я ніколи не спостерігав негативу з боку поліції.
Пригадую, орієнтовно три роки тому повернувся в Луцьк десь опівночі з Києва, був дуже втомлений. Побачивши автозаправку, я звернув туди, щоб долити пального, однак не помітив подвійну суцільну смугу і перетнув її. Тільки я завернув, одразу почув звукову сирену поліцейського автомобіля. Пояснив, що не помітив, стомлений, поспішав, однак патрульні стояли на своєму – притягнути мене до адміністративної відповідальності. Мені запам’яталося коректне ввічливе спілкування і те, що вони просто виконували свою роботу. Приємно, що в них був термінал, тож я заплатив штраф на місці банківською карткою. Це єдиний раз, коли я мав контакт із поліцейськими на вулиці, але це позитивний випадок. Громадяни мають розуміти, що поліцейські виконують свою роботу,
і поважати їх.
ПРО ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР ТА ЦІНУВАННЯ КАДРІВ
Багато громадян-заробітчан сьогодні вертаються додому, бо вони вже спробували «швидкого» заробітку. Експерти стверджують, що в 2018 році кількість людей, яка виїхала, дорівнювала кількості тих, хто повернувся. У 2019 очікуємо, що буде більше повернень. Відповідно, ці процеси впливають і на набір у поліцію.
Ми системно працюємо, аби укомплектувати Управління патрульної поліції. Постійно проводимо семінари, зустрічі, спілкування і, якщо зі ста виявлять бажання двоє–троє, то це вже результат. Це будуть вмотивовані люди. Адже робота патрульного непроста, не всі фізично сильні і психологічно стійкі. По-друге, складна процедура відбору. Людина повинна мати стержень, силу характеру і бути готовою пройти цей відбір.
Найскладніше ж – знайти мотивацію в людей до праці. Це проблема комплексна. Чомусь ми звикли виживати, не працювати стабільно, а поїхати десь у Польщу, завозити нелегально запчастини, займатися одноосібним сільським господарством, незаконними пилорамами, добувати бурштин. Із одного боку, так, виживання,
але з іншого – це вже стає способом життя. Тому складно переконати: піди і працюй, у межах закону, згідно з розпорядком, роби щось для країни, розбудовуй її.
Мені приємно, що новий керівник Андрій Крутень почув мою позицію про те, що кадри необхідно цінувати, знаю, що він багато для цього робить, аби і покращити умови служби, і розвантажити працівників. Тоді й люди цінуватимуть як керівника, так і роботу.
ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАСНЕ ЖИТТЯ
Усі ми люди, які не можуть бути ідеальними, тому здатні до порушень. Вседозволеність у нас на ментальному рівні. За кордоном – пристібаємо ремінь безпеки, а в Україні його відкидаємо.
Для мене дуже жорстке табу – це керування транспортним засобом у стані сп’яніння. Не можна знецінювати життя. Я сам водій і часто бачу пішоходів, які переходять вулицю, де заманеться. Прикро розуміти, що люди не цінують свого життя.
Із появою патрульної поліції ми придбали синам рюкзаки зі світловідбивними вставками, на велосипедах діти також мають сигнальні елементи.
У мене в автомобілі три жилети: два дорослі і дитячий. Обов’язково – наявність аптечки, знака аварійної зупинки та вогнегасника. Одного разу вогнегасник реально врятував мене від пожежі у власному автомобілі.
Сьогодні є технології, які дозволяють відповідально ставитися до власної безпеки. У мене будинок обладнаний системою відеонагляду, таке обладнання має бути і в багатоповерхових будинках: де є ОСББ – це взагалі не проблема. Люди це усвідомлюють, але ж тут треба понести певні витрати – і знову вмикається наша свідомість, мовляв, нас це не стосується. Так, безпека – це витрати, але вони в тисячу разів виправдовують себе, це ж наше життя, здоров’я і майно.
