Волинь

Льодохреща: як освячували воду і лучан (репортаж)

Коронавірус і мінус шістнадцять на термометрі зробили своє. Зранку у вівторок, 19 січня перед луцьким Собором Святої Трійці людей було помітно менше, ніж зазвичай. Вони дмухали у долоні, дотепно стрибали з ноги на ногу, поки черга неквапно ішла до каплиці з освяченою водою. Енергійні рухи священників щосекунди занурювали у велику металеву ванну черпаки і не давали воді, на яку щойно зійшла Божа благодать, покритися кригою. Тим часом крижаніли рукавиці священників, краї металевої ванни і земля під ногами відчайдушних прихожан. Ці лучани попри лютий холод і пандемію, прийшли до храму у останнє із зимових свят.

Програма святкування Водохреща у Луцьку добре знана і незмінна протягом років. Зранку - служба. У храмі моляться, з гучномовців лунають тематичні проповіді, а в дворі юрмляться лучани, аби отримати порцію святої води. Купити заздалегідь розфасовану у пляшки освячену воду також можна, однак, охочих чомусь небагато.

Особливо багато сьогодні проповідей. З динаміків у всьому центрі Луцька лунають слова про любов, очищення від гріхів, про подолання всіх недугів і про щастя.

У мікрофон Владика Михаїл питає людей: "Ви хочете бути щасливими?.То будьте, будьте щасливими!" – емоційно каже митрополит до кількох сотень людей, які його напружено слухають.

"Бог нам дав такий гарний мороз сьогодні. Може, і хвороби повідмерзають. У Бога все має своє місце, свій час і своє призначення. Нам лише треба правильно все зрозуміти".

Далі за програмою прихожани ідуть до води. Минулого року Владика поїхав транспортом у Рованці, і на луцький берег Стиру плив на катері. Цьогоріч Михаїл пішов на центральний пляж пішки. У колі кількох десятків найвитриваліших лучан. Священник колядував, жартував і підбадьорював людей, які в мороз ішли за ним на берег річки. І все повторював, що віруси мороз також відморозить. Схоже, він у це свято вірить, а віра, як відомо, творить дива.

[image=112621 align=center][image=112587 align=center]

[image=112640 align=center][image=112629 align=center]

На березі людей також було менше. Були козаки. Була гармата. Були моржі і куліш. І чомусь тільки одна ополонка. Над нею священники помолилися. Із ними разом молилися священники з іншого берега,

і собі освячували Стир, але в іншій ополонці. Як годиться, Владика щедро покропив людей на морозі вже святою водою, яка за час молитви встигла покритися льодом. Покропив, і пішов, залишивши на березі кілька десятків християн-відчайдухів.

[image=112614 align=center]

[image=112622 align=center]

[image=112580 align=center]

[image=112595 align=center]

[image=112601 align=center]

[image=112591 align=center]

[image=112617 align=center]

[image=112574 align=center]

[image=112586 align=center]

Люди роздягатися не поспішали. Черги до річки майже не було, а всі, хто занурювався, одразу вибігали і загорталися в рушники, пледи і халати. Поруч діти тішилися снігові: з криками з'їжджали з дамби. Їх крики були гучнішими за зойки тих, хто пірнав цього дня у воду.

Серед загального галасу хтось із людей раптом згадував, чому власне всі зібралися цього дня на березі. І тихо вітався до знайомих і незнайомих словами "Христос охрестився".

В річці Йордан.

[image=112610 align=center]

[image=112579 align=center]

[image=112597 align=center]

[image=112573 align=center]

[image=112618 align=center]

[image=112604 align=center]

[image=112628 align=center]

[image=112630 align=center]

[image=112594 align=center]

[image=112636 align=center]

[image=112582 align=center][image=112632 align=center]