Останнім часом тільки й мови – про війну. Росія брязкає зброєю, під нашими кордонами товчуться десятки тисяч їхніх військових, прогнози розвідок невтішні. Куди бігти, якщо війна прийде у наші міста і села? Де ховатися?
Пам’ятається, як у 2014 році, з початком воєнних дій на Донбасі, в Україні стали масово перевіряти об’єкти цивільного захисту. Волинська обласна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій мусила констатувати: 90% бомбосховищ та укриттів – у занедбаному або напівзруйнованому стані. З них заходилися викачувати воду, прибирати, ремонтувати, готувати технічні паспорти. Зараз – вже зовсім інша картина. Будівель цивільного захисту на Волині, де можна перечекати біду – 829. Разом вони можуть вмістити понад 200 тисяч людей. Найнеобхідніші сховища, звісно ж, для містян. У містах немає льохів і лісу, де можна було б сховатися. У Луцьку, наприклад, підготовлено 61 сховище і 40 протирадіаційних укриттів. Вони розташовані у закладах освіти, заводах і звичайних багатоповерхівках, але лише часів радянської забудови. У сучасних новобудовах такого і близько нема.
Найбільше бомбосховище Волині знаходиться на території підприємства «СКФ Україна» (колишній підшипниковий завод). Воно може вмістити 2,5 тисячі людей одночасно. Тут є вода (навіть гаряча), санвузли, душові, опалення. Нещодавно відремонтували дизель-генератор та систему вентиляції – тобто все напоготові. У Луцькій міській лікарні у підвалі, по суті, вже розгорнутий госпіталь із операційною, медобладнанням, ліжками та постільною приналежністю. Звісно ж, є всі умови: вода, світло, вентиляція. Багаті на підвальні приміщення й старовинні релігійні установи, вже розчищені і прибрані укриття у навчальних закладах. Усього луцькі об’єкти цивільного захисту можуть вмістити до 30 тисяч людей. Але будемо сподіватися, що всі ці бомбосховища нам ніколи не знадобляться...
Мирослава КОСЬМІНА
