Війна вносить свої корективи в освітній процес. Цього року немає урочистих лінійок на перше вересня. А діти можуть проводити більше часу в укриттях, ніж в класах. І все ж, педагоги запевняють: в школі дитині буде безпечніше, ніж самій удома.
Наскільки готові шкільні укриття, як взагалі відбуватиметься навчання, з’ясовував Центр журналістських розслідувань «Сила правди».
У межах Луцької територіальної громади загалом функціонує 38 закладів середньої загальної освіти. П’ять із них взагалі не мають укриттів. З решти 33 – вісім шкіл мають старі протирадіаційні укриття.
Керівникам тих, які взагалі не мають підвалів чи пристосованих захисних споруд, треба було домовитись із сусідніми закладами в межах 500 метрів.
«Ми, коли готувалися, розуміли: що є заклади з укриттями на тисячу учнів, а в школі всього 800 учнів, й тих ще розділяють на дві зміни. А є заклади із укриттями на 300-400 учасників освітнього процесу, а загалом там навчається півтори тисячі чи навіть більше. Зрозуміло, що в цьому випадку всіх не забезпечиш, тому тут треба було порадилися з батьками, поговорити,
пояснити.
Запустили обговорення. Навіть в школах, де немає укриття, офлайн навчання підтримало 10% батьків. Загалом на кінець літа ми маємо такі результати як по Луцьку, так, до речі, і по області: офлайн та змішане навчання підтримали майже 60% батьків, решта – «за» онлайн, серед яких три відсотки – індивідуальне навчання», – розповідає начальник департаменту освіти Луцької міської ради Віталій Бондар
Думати про укриття в Луцьку почали ще торік. І деякі з них були готові, розчищені ще задовго до 24 лютого для того, щоб прихистити мешканців мікрорайонів.
«Люди в першу чергу пішли в укриття в наших закладах освіти. Ми підраховували, що в перші дні війни ми прихистили 80 тисяч людей. Чому до нас ішли? Бо ми організували гарне чергування. Там були як професійні психологи, так і педагоги, які мають психологічні навички. Можуть просто підняти настрій, розвеселити, можуть поспілкуватися, організувати якусь гру тощо. І на початках було навіть тісно, бо було багато людей.
Навіть дійшло до того, що були нарікання: «тут немає Wi-Fi, нам потрібний інтернет». Попалили чи не всі розетки,
бо одночасно вмикали електрочайники. Але нічого, ми впоралися з цим. Все відремонтували, замінили», – пригадує чиновник.
Міністерство освіти свої вимоги щодо нового навчального року оприлюднило ще в травні. І саме з червня в школах почали готуватися відповідно до цих вимог. Щоправда, наштовхнулись на бюрократію зі сторони казначейства.
«Є Постанова Кабміну №590 (Щодо порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, – авт.), №169 (Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, – авт.) – це документи, якими має керуватися казначейська служба. Попри це все рівно першими і дуже довго закривалися усі витрати на оборону, а вже потім за залишковим залишком освіта: комунальні послуги, зарплата. І тому ще з тих заявок, що подавалися ще в листопаді-грудні минулого року, а це гроші на загальну модернізацію шкіл, ми використали незначну частину, і, зрозуміло, що лише на облаштування укриттів», – бідкається головний освітянин Луцька.
На кінець серпня департамент освіти і науки Луцькради освоїв 3,
3 мільйона гривень. І ця сума не остаточна. За ці гроші навчальним закладам закупили: пісок, цемент, дошки на лавки, біотуалети.
Деяким профінансували встановлення примусової вентиляції, стаціонарних санвузлів та системи оповіщення, яка має бути у всіх школах. Наразі є лише в декількох. Процес триває. Та й треба не лише колонки по будівлях розвісити – роботи вистачає.
«Є заклади освіти, де, от, наприклад, пішли пожежники – поміряли: запасний вихід не відповідає нормам: робіть з приямку більший вихід. А це вже доробити, зробити, обмурувати дашок… і набігає сума. Є заклади, де недостатня потужність, як то кажуть, природної вентиляції. Треба зробити примусову, тобто встановлювати додаткове обладнання. А це – знову гроші», – розповідає про поточні витрати чиновник.
Серед вимог до укриттів крім вентиляції, є ще декілька: мінімум два виходи, санвузли, площа на одну людину – 0,6 квадратного метра, вода…
«Я вивчив ці норми на пам’ять. Думаю: треба ж орієнтуватися. І ношу із собою постійно ці вимоги, і постійно сперечаюсь із рятувальниками. Я розумію, що треба щось робити,
але чи потрібно це робити? От вони спираються на статтю 32 Цивільного захисту, яка каже, що ми маємо збагатити фонд захисних споруд. Не важливо, які вони будуть: висота, захист. Просто збагатіть фонд, будь ласка, бо в нас біда в державі.
А ще є відповідний наказ МВС. І за цими документами мають бути й ПРО (протирадіаційні укриття), а до них вимоги: броньовані двері, вентиляція обох видів. Але, тим, що в нас є, по 70 років… Чи збережуть вони, чи врятують? А норми ж тих ще 50-60-х років. Їх ніхто не змінював. Чи відповідають вони сучасним умовам? Ми можемо зняти старі броньовані двері, які сумніваюсь, що броньовані. Але як їх замінити на сучасні. Їх вартість – 120-150 тисяч гривень! Грошей нема. А чи ці нові двері від вибуху не захлопнуться намертво, що ми нічого не зробимо? І ДСНСники зі мною погоджуються, бо вони розуміють, що ті двері, що є, не мають того нормативу взагалі по всій Україні», – продовжує Віталій Бондар.
Не відповідає нормам і висота укриттів. За вимогами входи мають бути не нижче одного метру і 80 сантиметрів, але це за умови, якщо конструктивні особливості споруди дозволяють.
А вони майже ніде не дозволяють. Бо в деяких підвальних приміщеннях взагалі висота – один метр і 60 сантиметрів. І перебудовувати не можна, бо порушаться будівельні норми.
«Дозволяється один вхід і вихід, якщо до 50 людей, якщо більше, має бути два. Але з цим в нас, в Луцьку, все ок, всі заклади мають мінімум по два виходи. Але є в нас сільські школи, де достатньо і одного. Тобто, оці всі вимоги… їх треба намагатися виконати, але з корелюванням. Якщо в садочку рекомендується стеля – 1,75 метра, а в нас є ДНЗ, де найвища вихователька – 1,62 метра.
В одній зі шкіл більшість батьків проголосували за навчання онлайн, ми погодилися, але продовжили роботи із облаштування школи. То ці батьки потім почали писати в соцмережі про недоліки. А ми вже за цей час все зробили: викинули грунт, зробили освітлення, другий вхід. А вони кричать: «тут навчатися не можна!» А хто говорить взагалі про навчання в укриттях? Про це і мови не було. Ми поставили дошку, монітор, щоб відвести увагу дітей від біди, мультики подивитися. Укриття – просто, щоб пересидіти тривогу: пів, годину, дві», – розповідає керівник департаменту.
Різні комісії перевіряли школи декілька разів. Журналісти обійшли усі школи Луцька, аби побачити ситуацію. Огляд усіх шкільних укриттів – у відео.
