В історичному музеї Володимира відбувся вечір пам'яті Анатолія Махонюка «Засію словом власне поле».
Вечір підготували наукові співробітники музею і працівники міської бібліотеки для дорослих, – зазначають на фейсбук-сторінці музею.
10 вересня виповнилося б 60 років поету Анатолію Махонюку. На жаль, кілька років тому поет, який мешкав в селі Овадне Володимирського району, відійшов у вічність. Проте, його поетичне слово живе, як і пам'ять про нього.
Бібліотекар Тетяна Гілевич презентувала присутнім книжкову виставку «Живий у слові», зачитавши кілька віршів поета. У кожну з книжечок Анатолія вона поклала по одній жовтій троянді як символ розлуки.
Бібліотекарка розповіла, що дружила з поетом і його родиною давно. На їх обійсті росла висока берізка, якої нині вже немає, але, як розповідали односельці митця, на подвір'ї Махонюків і досі милують око найрізноманітніші квіти.
Тетяна Гілевич також поділилася спогадами про дружбу з Анатолієм. Коли Махонюка запитували, як стати поетом, то він відповідав, що поетами не стають. Поезія повинна сама прийти, немов кохана жінка.
Пані Тетяна розповіла, що коли вона була в гостях у родичів на Полтавщині, то на автобусній зупинці зустріла незнайому дівчину, яка із захопленням читала одну зі збірок Махонюка, що їй передали рідні з Рівненщини. Отак книги нашого земляка мандрують по Україні.
На зустрічі були присутні односельці поета. Зокрема, Світлана Грабовська розповіла, що з книгами Анатолія її познайомила мама подружки. Світлана переписала їх до блокнота, а згодом, побувавши в гостях у митця, попросила автограф у блокнот, який береже і досі. Працюючи в дитячому садочку, вона організувала зустріч поета з дітьми, він читав їм вірші, давав автографи, і хоча на вулиці був дощовий день, очі його випромінювали радість.
Мешканка села Овадне Галина Михалюк дружила з Анатолієм з дитинства. Коли ж він став поетом, то її, як і інших дівчат, цікавило, кому ж він присвячує свої вірші про кохання. Вона розповіла, що Махонюки – люди зі світлими душами, тому спілкуватися з ними – одне задоволення.
Викладачка української мови й літератури Оваднівського професійного ліцею Марія Нагурнік готувала до друку збірку поета «Зоря пливе до світанку».
Марія Степанівна розповіла, що за життя Анатолія вона організовувала зустрічі учнів ліцею з ним. Вони спілкувалися, смакували грушами і пиріжками. Митець читав вірші, жартував.
Усі, хто виступав на зустрічі, наголошували, що Анатолій Махонюк і його сестри залишили по собі добрий слід у віршах і вишитих рушниках, які радують людські душі. Було озвучено, що нині, коли перейменовують вулиці, слід назвати іменем Махонюка вулиці в Овадному і Володимирі.
Окрасою музейного заходу була пісня «Колискова» на вірші Анатолія Махонюка, яку майстерно виконала працівниця районного будинку культури Тетяна Гуз Звучали на вечорі вірші поета, який назавжди залишилися жити у слові.
[img]MAKHONYUK-1__631eedf65aa73.jpg[/img]
[img]MAKHONYUK-2__631eedf655579.jpg[/img]
[img]MAKHONYUK-3__631eedf79b89d.jpg[/img]
[img]MAKHONYUK-4__631eedf7b2a62.jpg[/img]
