Луцька громада віддала останню шану загиблим захисникам.
Відспівування військовослужбовців Олега Хрищука та Тараса Брайловського відбулося у середу, 5 квітня, у Кафедральному соборі Святої Трійці.
На прощанні побувала журналістка Район.Луцьк
Читайте також: У Донецькій області загинули лучани Тарас Брайловський та Ігор Дз
Олег Хрищук народився 18 квітня 1981 року, Тарас Брайловський – 5 серпня 1981 року. Обоє загинули 1 квітня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області.
Велика кількість людей прийшли вшанувати пам’ять загиблих, зокрема, близькі та родичі тероборонівців 100 бригади 53-го батальйону, адже їх брати, чоловіки, сини зараз знаходяться на найгарячішому напрямку Донеччини – під Бахмутом.
«Вони разом були, всі тероборонівці. На початку березня їх разом відправили на Бахмутський напрямок. Вони загинули в Хромовому – це сім кілометрів від Бахмута. Був мінометний обстріл, в якому загинули Тарас і Олег. Мій син продовжує нести службу в «сотій» бригаді» – розповідає батько одного з побратимів загиблих бійців.
Захисники загинули 1 квітня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Донецької області.
До хрестів близькі принесли вінки з написами: «Від побратимів 100 бригади 53-го батальйону», «Вічная пам'ять Тарасу від хресної та її родини», «Дорогому Тарасу від Юлі та її сім'ї», «Дорогому зятю від тещі та тестя», та інші.
Невтішні матері біля своїх синів.
Очолював панихиду за загиблими протоієрей Володимир Подолець Протоієрей Юрій Близнюк говорив проповідь, в якій підкреслював, що кожен на своєму місці має робити все задля перемоги.
«Ворог, що прийшов на нашу землю, не має ні жалості, ні моральних принципів в цій війні. У новинах кажуть «скоро буде перемога, ось-ось, в нас вже є зброя». Але, нажаль, цих слів недостатньо, щоб ворог утік. Ворога багато. Він прийшов на нашу землю, щоб вкрасти, вбити й погубити. А ми не маємо морального права дати їм це зробити. Сидіти на дивані і говорити: «Вірю в ЗСУ, вони такі гарні хлопці» – недостатньо. Священне писання каже, що віра без діла – мертва. Тому кожен на своєму місці має робити все, щоб наблизити перемогу якнайшвидше. Щоб ми не передали цю війну своїм дітям. Ми просимо мужності у Бога, щоб виконувати свій обов’язок. Нехай Господь Бог візьме загиблих до легіону, щоб вони зверху продовжували за нами наглядати. Слава Богу і Слава Україні!» – промовив отець Юрій.
Кілька сотен людей проводжали захисників в останню путь. Прощалися, стоячи на колінах.
Нескінченний потік людей супроводжував труни бійців до автівок, в яких загиблих повезли до місця поховання.
Після проповіді скорботна процесія за загиблими Олегом і Тарасом пройшла Театральним Майданом. Оркестр виконав Гімн України.
Поховали захисників на міському кладовищі у селі Гаразджа.
