У переддень роковин загибелі військового Вадима Марушка у гімназії села Смолигів Торчинської громади відбулася зустріч організаторів проєкту «Пам'ять про героїв житиме вічно» з рідними захисника та його вчителями.
Влаштували вечір спогадів про загиблого: пригадали, яким він був сином, братом, батьком, учнем. Про це йдеться на фейсбук-сторінці громади.
«Ромашки – найулюблені квіти Вадима! Ромашки!!! – згадує Надія Куліш класна керівниця Вадима.
Цілий оберемок білих ромашок подарував їй Вадим на випускний вечір.
«Який то був учень! Активний, життєрадісний, творчий та талановитий. Справжній артист! Ні одне свято не обходилося без нього: чи то новорічний вечір, чи КВК – завжди Вадим у головних ролях. Часом непосидючість давалась взнаки: не раз, бувало, щось натворить. Але завжди визнавав провину. І поводив себе так, що важко було на нього гніватися», – пригадує вчителька.
«Найкращий у світі брат. Завжди позитивний та усміхнений. Але завжди мав свою думку! І не боявся брати на себе відповідальність! Це були визначні риси характеру Вадима», – розповіла сестра Вікторія
«Непосидючий, але добрий та люблячий. Такий, якого усі хвалили, але, разом з тим, ні одна пригода у селі не обходилася без Вадима. Мріяв стати спортсменом, має багато спортивних відзнак, але доля розпорядилася інакше – став медиком. І саме ця професія визначила його подальший життєвий шлях… Адже почалася війна… Так звана антитерористична операція. Вадим вирішив – він їде, адже його призначення – рятувати людей. Хоча до цього був чудовим анастезіологом у престижній лікарні. Але він йде, бо мусить бути там: Вадим завжди був наполегливим та впертим у досягненні свого», – поділилася мама Інна
У зоні АТО Вадим отримав поранення, проходив реабілітацію. Згодом у працював у Польщі, керував невеликою будівельною компанією, тішився сімʼєю – дружиною та дітьми.
Алет потім Росія розпочала повномасштабну війну в Україні. Не задумуючись, чоловік повернувся на батьківщину, щоб стати на її захист.
«Рідні навіть і не думали відмовляти: знали – зробить по своєму. І уже 25 лютого він був на кордоні. Але якісь сили не пускали його – Вадим забувся паспорт, тому не зміг перетнути кордон.
Але він впертий! Завжди досягав свого! І він в Україні! В телефонній розмові з мамою сказав: «Ніколи більше не залишу рідної землі!» Ніби відчував… Вадим – вроджений воїн! Завжди був на позитиві: сам ніколи не впадав у відчай, і іншим не дозволяв сумувати. Скільки життів врятував, скільки мертвих побратимів виніс з поля бою. Нічого не боявся, нікого не слухав. Знав, що людяність та військова честь – понад усе! Був двічі поранений... Але ніколи не падав духом! Таким був Вадим завжди – позитивним та життєрадісним», – йдеться у дописі.
Вадим Марушко загинув у липні 2022 року. Його вшанують, створивши портрет у проєкті «Памʼять про героїв житиме вічно».
Читайте також Памʼять про героїв житиме вічно: як у Торчинській громаді вшановують полеглих земляків
