Боєць родом з міста Гірське Луганської області.Продовжуємо публікувати історії з фронту. Владислав Сороколад, родом з Луганщини, після поранення продовжує службу у Дрогобицькому РТЦК та СП у Львівській області. Владислав брав участь в АТО, після 2015 року демобілізувався, але з початком повномасштабної війни повернувся на фронт.
Текст та фото від Дрогобицького РТЦК та СП.
- Владиславе, скажіть будь-ласка, де вас зустріла війна?
- І яка там була ваша військова спеціальність?
там отримав важке поранення – снайпер, ну як, зі слів моїх побратимів, це була куля снайпера. Після чого в мене був довгий процес реабілітації. На даний час служу у Дрогобицькому РТЦК.
- Давно у вас було це поранення?
- Скільки часу ви лікувались?
- Вже як водій?
- То ви служите в Дрогобичі в ТЦК?
- Як ви ставитесь до утікачів за кордон?
Не розумію цих чоловіків. Вони сюди всі повернуться після перемоги і як вони будуть себе почувати як чоловіки, я взагалі не розумію. Ну, може у мене таке виховання, що держава у біді – треба державу захищати до кінця.
- Чи багато людей допомагають зараз військовим? На початку, звісно ж, була величезна маса підтримки людей, а зараз як?
- Як вважаєте, військові сильно втомилися від війни на фронті?
і у мене там, знаєте, страху не було. А як я їхав у місто Попасне, я розумів тоді, що на всіх шпальтах тільки за Маріуполь і Попасне говорили, бо це самі гарячі точки на той час були, дуже страшно було. Ну, але коли приїхав туди на позиції, там дуже гарний сержант був у нас такий, і він всю правду розповідав: «Та, хлопці, тяжко тут, дуже тяжко, і будемо боротися». Знаєте, з такими командирами, яких ти зустрічаєш, всю правду розповів, але ми будемо стояти, і легше. А у мене знаєте, як це – страх, втома на задній план відійшли, вперед тільки вперед. На жаль, там мене поранило.
- Що ви б хотіли сказати від себе до нашої громади?
Я так розумію, основна проблема мобілізації, котра відбувається, не у поповненні резервів загиблих (поповненні резервів – ред.), а може у справі ротації?
Звісно, в справі ротації теж, бо є такі хлопці,
що дуже-дуже багато часу на передовій, від початку війни. Вони там десь виїхали відпочити, додому, побачити родину і дружину, дітей. А немає тих резервів, я не можу це точно сказати, як замінити, одні поїхали відпочити, інші приїхали на їхнє місце, так би було набагато легше.
Може бути такий фактор, що багато хлопців, хто війну вже бачив, коли військовий досвідчений, він вже бачив війну, він вже набагато легше справляється з усім, чим туди прислати непідготовленого. Все одно треба якось вирішувати це питання. Частка має залишатися, до них направляти новобранців, щоб набували досвіду.
Слава Україні! Героям Слава! Будемо боротися, всім потрібно боротися, всім – це однозначно, і допомагати ЗСУ. Хто не може стати до лав ЗСУ, той допомагає, і так буде перемога, буде перемога!