Львів

У Львові чоловік схопив жінку за волосся та побив ногами: суд зобов’язав його виплатити 113 тисяч грн компенсації

Франківський районний суд міста Львова розглянув цивільну справу про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої жінці внаслідок умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень. Раніше чоловіка визнали винним у кримінальному правопорушенні та призначили штраф у розмірі 1700 грн, однак потерпіла звернулася з окремим позовом про стягнення витрат на лікування та компенсації моральних страждань.

Суть справиДо суду звернулася жінка з позовом про стягнення з чоловіка 13 000 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Як встановлено вироком Франківського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року, подія сталася 25 жовтня 2025 року близько 23:00. Чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на відстані приблизно 20 метрів від житлового будинку на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно напав на потерпілу.

З метою заподіяння тілесних ушкоджень він підійшов до жінки, схопив її правою рукою за волосся та потягнув на землю. Після того як потерпіла впала, чоловік завдав їй не менше чотирьох ударів обома ногами в ділянки голови,

шиї, грудної клітки, живота та спини.

Унаслідок нападу жінка отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. Зокрема, у неї були рани на нижній губі та її слизовій оболонці, численні синці на шиї, грудній клітці, руці, нозі, обличчі й голові, підшкірні крововиливи, зокрема в ділянці правого ока, а також садна.

Вироком від 18 листопада 2025 року чоловіка визнали винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України, та призначили покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Однак у межах кримінального провадження цивільний позов про відшкодування шкоди потерпіла не заявляла.

Згодом жінка звернулася до суду в порядку цивільного судочинства, обґрунтовуючи свої вимоги необхідністю відшкодування витрат, пов’язаних із відновленням здоров’я, а також компенсації фізичних і душевних страждань.

Позивачка зазначала, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень була змушена проходити лікування, придбавати лікарські засоби та оплачувати медичні послуги.

На ці потреби вона витратила 13 000 грн.

При цьому лікування, за її словами, ще не завершилося. Жінка вказувала на необхідність подальшого шліфування рубця, придбання мазей та проходження психотерапії. Очікувані витрати на ці заходи вона оцінювала у 63 750 грн. Крім того, зазначала, що вже витратила 1000 грн на консультацію спеціаліста-косметолога.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, потерпіла наголошувала на характері заподіяних їй тілесних ушкоджень та їхніх наслідках.

Зокрема, через пошкодження щелепи вона відчувала надзвичайно сильний фізичний біль і мала значні труднощі з прийманням їжі. Неможливість нормально харчуватися, за її твердженням, спричиняла постійний дискомфорт та біль у шлунку. Також жінка тривалий час страждала від постійного головного болю.

Позивачка зазначала, що протиправні дії відповідача порушили її звичний спосіб життя, спричинили фізичні та моральні страждання, а також змусили докладати додаткових зусиль для лікування в закладах охорони здоров’я та захисту своїх прав.

З огляду на ці обставини жінка просила суд стягнути з відповідача 13 000 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.

Ухвалою від 18 травня 2026 року Франківський районний суд міста Львова відкрив провадження у справі та вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження. 10 серпня 2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Позивачка та її представник, попри належне повідомлення, у судове засідання не з’явилися. Водночас представник подав заяву про розгляд справи за їхньої відсутності та повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач також не з’явився до суду, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на позов та будь-яких інших клопотань він не подав.

За таких обставин суд на підставі статей 280–284 ЦПК України вирішив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Оскільки всі учасники справи були відсутні в судовому засіданні, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

[read_more ids="377339,377345"]

Позиція та висновки судуДослідивши матеріали справи № 465/4344/26:

та оцінивши докази в їх сукупності, Франківський районний суд міста Львова дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Насамперед суд звернув увагу на положення статей 15 та 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема шляхом звернення до суду для захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в установленому Кодексом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд також послався на статті 12 та 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. При цьому учасники справи несуть ризик наслідків, пов’язаних із вчиненням або невчиненням ними процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 1177 ЦК України шкода,

завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Окремо суд врахував положення частини шостої статті 82 ЦПК України щодо преюдиційного значення судових рішень.

За цією нормою вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності відповідної особи, лише в питанні, чи мали місце такі дії або бездіяльність та чи вчинені вони цією особою.

У цій справі суд встановив, що вироком Франківського районного суду міста Львова від 18 листопада 2025 року відповідача вже було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України.

Цим вироком установлено обставини умисного заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Факт заподіяння шкоди здоров’ю жінки також підтверджувався висновком експерта №785 від 31 жовтня 2025 року та консультаційними висновками спеціалістів.

Оскільки цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся, суд звернув увагу на частину сьому статті 128 КПК України. Відповідно до цієї норми особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Розглядаючи питання відшкодування матеріальної шкоди, суд керувався статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, суд послався на пункт 2 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року №6, яким передбачено, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови протиправності її дій, наявності безпосереднього причинного зв’язку між цими діями та заподіяною шкодою, а також вини відповідної особи.

Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку,

що неправомірні дії відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку із заподіянням позивачці майнової шкоди. У рішенні зазначено, що цей зв’язок не потребує доказування.

Також суд застосував положення статті 22 ЦК України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, визнаються витрати, яких особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права. Вони відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому чи більшому розмірі.

Суд установив, що внаслідок протиправних дій відповідача позивачці було завдано майнової шкоди в розмірі 13 000 грн.

Зазначена сума підтверджувалася долученими до матеріалів справи квитанціями про придбання лікарських засобів, проведення лабораторних досліджень та отримання медичних консультацій.

Відтак суд визнав вимогу про стягнення 13 000 грн матеріальної шкоди обґрунтованою.

Щодо моральної шкоди суд зазначив, що умисне заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я,

завдало їй не лише майнових втрат, а й моральних страждань.

Суд послався на статтю 23 ЦК України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до цієї норми моральна шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, душевних стражданнях у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів, а також у приниженні честі та гідності.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, та інші істотні обставини. При цьому суд повинен дотримуватися вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,

яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті.

Суд також урахував положення постанови Пленуму від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5. Зокрема, у рішенні зазначено, що спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються у випадках, коли право на таке відшкодування безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень.

Оцінюючи характер страждань потерпілої, суд установив, що внаслідок неправомірних дій відповідача вона зазнала сильного фізичного болю, значних труднощів із прийманням їжі, порушення звичних життєвих зв’язків та встановленого способу життя.

Крім того, жінка пережила хвилювання і стрес, була змушена докладати додаткових зусиль для відновлення здоров’я та захисту своїх прав.

У рішенні суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу «Науменко проти України». Суд зазначив, що порушення прав людини саме по собі спричиняє моральні страждання та виникнення моральної шкоди,

тому факт таких страждань не потребує окремого доказування, а сам факт порушення права може бути достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди.

Беручи до уваги характер моральних страждань потерпілої, їхню тривалість, спосіб заподіяння шкоди, а також засади справедливості та розумності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 100 000 грн компенсації моральної шкоди.

Таким чином, заочним рішенням Франківський районний суд міста Львова повністю задовольнив позов потерпілої та постановив стягнути з відповідача на її користь 13 000 грн матеріальної шкоди і 100 000 грн моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Крім того, з відповідача стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Суд зазначив, що заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Таку заяву може бути подано протягом 30 днів із дня проголошення рішення. Якщо повне заочне рішення не було вручене учаснику справи в день його проголошення, передбачена можливість поновлення пропущеного строку за умови подання відповідної заяви протягом 20 днів із дня вручення повного рішення. Строк також може бути поновлений з інших поважних причин.

Позивачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Свобода, суд, Лев, вино, курс

Читайте ще