Львівська газета «Експрес», доволі поширена по всій Україні, в тому числі і у нас на Чернігівщині, дала серію публікацій під загальною назвою «Гроші Тягнибока». Йдеться про голову партії «Свобода» і її партійної фракції у Верховній Раді України Олега Тягнибока. В цих публікаціях політик зображений вкрай негативно, як і його партія.
Публікації ці вже отримували відповідь від самої партії «Свобода», де, звичайно ж, все спростовувалося. Але на останню з таких статей відповідь була дана на вищому рівні. Днями оприлюднена спільна заява лідерів всіх трьох опозиційних парламентських партій та їх фракцій: «Батьківщини» — Арсенія Яценюка, УДАРу — Віталія Кличка, «Свободи» — Олега Тягнибока. Два перші лідери рішуче стали на захист третього, свого соратника по опозиційній коаліції, а загалом у заяві піднято тему недопущення маніпуляцій у мас-медіа, тему журналістської об`єктивності і етики. Цитую:«Аналіз інформаційного поля спонукає нас звернутися до ЗМІ із наполегливим закликом дотримуватися засад професійної етики, незаангажованості, об'єктивності та неупередженості».
І далі:«Не справа політиків судити четверту владу. Тим не менше, мусимо констатувати, що бездоказові звинувачення у причетності політика до смерті сотень людей, в тому числі і дуже йому близьких, до яких днями вдалася газета "Експрес", є неприйнятними як з точки зору журналістських стандартів, так і з огляду на загальнопоширені морально-етичні норми.» Абсолютно правильні слова ЗАГАЛОМ, під кожним з яких можна підписатися, якщо тільки КОНКРЕТНІ публікації газети «Експрес» щодо Тягнибока дійсно є «заангажованими, необ`єктивними, упередженими, неприйнятними з точки зору журналістських стандартів та етики». Ще конкретніше — мова про останню зі згаданого циклу публікацію, адже це саме щодо її в заяві говориться як про «бездоказові звинувачення у причетності політика до смерті сотень людей».
Ця публікацій в «Експресі» від 28 жовтня ц.р. має назву «Гроші Тягнибока —4. Угода з дияволом». Читачі легко знайдуть її в Інтернеті. І я зараз не збираюся дискутувати щодо її правдивості чи неправдивості. Досить сказати, що не випадково саме ця стаття викликала таку різку відповідь лідерів опозиції.
Якщо в попередніх йшлося про ті чи інші фінансові оборудки партії та її лідера, то тут справи гірші. Тут, — підкреслю, так подає газета — Олег Тягнибок поданий просто як негідник, бо він, до речі, лікар за фахом, звинувачений у багаторічному шахрайстві на здоров`ї і житті людей. Газета звинуватися Тягннибока в тому, що він і його родина — брат Андрій, теж депутат парламенту, мати пані Богдана, відома у Львові фармацевт — вже друге десятиліття є спільниками міжнародного афериста Василя Новицького у злочинному поширенні шарлатанського медичного препарату «Україн», який нібито лікує від раку. Новицький, якому вже за 75, уродженець Івано-Франківщини, радіотехнік за фахом, ще в середині 70-х емігрував з СРСР, осів у Австрії. Ще 35 років тому оголосив, що йому вдалося те, чого не можуть зробити тисячі вчених у сотнях інститутів— винайти справжню панацепю від раку, чудодійні ліки, що повністю виліковують цю хворобу будь-яких форм і на будь-якій стадії. Він назвав цей препарат «Україн». Та лише після розвалу СРСР став активно торгувати цим препаратом саме у нас в Україні.
В цьому злочинному бізнесі, в рекламі і поширенні цього препарату його спільниками і були родина Тягнибоків, пише газета.
Щойно вибухнув міжнародний скандал. Поліція Австрії арештувала Новицького, йде розслідування ціє резонансної справи. Воно дасть відповідь, скільки мільйонів грошей, і не лише у гривнях, викачано з обдурених хворих, які хапалися за препарат як за останню надію, скільки людей померло, припинивши лікування і поклавши всі надії на цей препарат. Звичайно, всю правду дослідити буде непросто, але багато що незабаром з`ясується. Ось така суть тієї великої публікації в газеті «Експрес».
Підкреслю: зараз мова не про публікацію, мова про ситуацію. Щодо самої статті і загалом матеріалів мас-медіа, повністю можна погодитися, що в наших засобах масової інформації, які я вже якось називав засобами масової дезінформації, повно брехні, перекручень, пересмикувань, наклепів. Медіа-простір вкрай брудний і сповна використовується у брудних політичних ігрищах. Але це все — загальні твердження. Тут же абсолютно конкретна ситуація. І запитання зараз треба ставити не до газети «Експрес» і навіть не до Олега Тягнибока.
Запитання найперше треба поставити до його однопартійців. При тому, що в цій партії, безумовно, тисячі справжніх патріотів, що ідеологія цієї партії цілком державницька, патріотична, що за цю партію голосує велика кількість громадян. Але, шановні партійці, вам в обличчя кинуто дуже серйозні звинувачення, що стосуються голови партії. Ви першими маєте на це зреагувати. Звинувчачення настільки серйозні (ту статтю читати просто сумно і бридко), що років сто тому в середовищі інтелігенції, дворянства, офіцерства в цій ситуації у звинуваченого було всього два варіанти: викликати наклепника на дуель, якщо це наклеп, або застрелитися самому, якщо це правда. Ну, у нас зараз не ХІХ чи початок ХХ століття. Врешті, існує така державна інституція, як суд, де можна спростовувати все, що вважаєш наклепом. Але в тих же перелічених вище середовищах, та й у революційних партіях, якщо вже говоримо про політикум, було і таке поняття, як суд честі. Саме на цей суд честі партійці просто зобов`язані покликати свого однопартійця, у якого партквиток точно такого ж розміру, гатунку і кольору,
як і в будь-якого члена партії.
Досить ми вже надивилися ситуацій, коли обрані самими ж партійцями керівники партій з якогось дива «бронзовіли» і перетворювалися у вождів і вождиків. Диво це називається —нерозвинутість демократичних традицій, громадянського суспільства. І тоді виникали ситуації, коли відсотків 70 чи 80 членів партії проти того, щоб голова партії балотувався в президенти, але їм зі столичних пагорбів доносили, що «єсть мнєніє», ну, зовсім в дусі колишніх компартійних часів. А якщо «єсть мнєніє», то «нема питань». Або інший приклад: величезна більшість членів таких-то партій за їхнє об`єднання в єдину політичну силу, але згори їм кажуть, що «єсть мнєніє» іншого гатунку.
Все сказане адресується членам не лише партії «Свобода», а й двох інших парламентських, опозиційних — «Батьківщини» й УДАРу. Адже їхні керівники виступили зі спільною заявою, яка завершується ось так:«Заявляємо, що "Свобода", "УДАР" та "Батьківщина" інформаційну війну проти однієї з опозиційних сил розглядають як війну проти всієї опозиції, і що така війна лише зміцнює режим Януковича,
укріплює його диктатуру". Що ж, оскільки заявлена спільна позиція, значить, взято і спільну відповідальність. Значить, рядові члени партій «Батьківщина» й УДАР теж беруть на себе відповідальність за союзників по опозиції. Чи не беруть? Логічно ж і їм в цій ситуації розібратися спершу всередині своїх партії, а потім загалом у середовищі парламентських опозиційних сил, відповісти самим собі, що сталося?
Чи, врешті, нічого не сталося? Адже і політичні опоненти — нинішня влада— в заявах тих же опозиційних сил подані нічим не кращими, ніж дехто в газеті «Експрес». Подані як антиукраїнська і антинародна влада, і це ще м`якші визначення, а різкіші — злочинний і бандитський режим. То на цьому фоні можна схилятися й до трошки менш поганого? Обирати менше з двох чи кількох зол нам не звикати?
