Львів

Євромайдан: на захист Мрії

3 грд•Kava.lviv.ua

Ну, нема на те ради, неможливо просто думати ні про що інше, як про Євромайдан. Бо ж нам так довго розказували про загальну апатію, зневіру і аполітичність широких народних мас, тобто нас всіх, крім них, крім влади і тих нагорі, що ми, тобто всі ми, народ України, в це майже повірили.

Про це говорили і нарікали на кухнях і на роботі, в парках на лавочках і магазинах, кафе, кнайпах "прості і складні" люди, писали в газетах, журналах і Інтернет-сайтах журналісти і політологи. Більше того, це феноменальне терпіння - цей вірус оплакування і смакування минулих історичних поразок і суму, а в більш сучасному, цей комплекс Помаранчевої революції, цей нігілізм "рекламували" придворні політтехнологи і шамани і раптом...революція 2013.

Звичайно, не раптом. Просто ті, хто зазвичай переймається тим, як то підняти народ на боротьбу з ненависним режимом, ламають голову: що або який фактор стане детонатором для протесту, не усвідомили, не зрозуміли, що потрібно принаймні вірити в ті цінності, які пропагуєш, а не просто рекламувати себе як персону і партію. Згадайте, зі сцен і трибун ми чули красномовні промови наших лідерів,

опозиції, але не конкретику, не відповідь на питання: а що робити далі? Лідером треба бути. І не на словах, а на ділі. Вони, ці професійні борці за "наше майбутнє", революцію 2013 просто проспали. Буквально - розійшлись по теплих хатах і тоді... Так, потрібно було, щоб пролилась кров тих, які не хотіли просто так відступати, піти, все залишити, сказати "все досить, бо що тут зробиш", а готові були стояти до кінця, щоб це нове і краще все таки сталось. Студенти не спали, бо у них була дуже емоційна мотивація не спати і не розходитись, у них була Мрія "прощай Росія і привіт Європа ".

Їх, студентів, "кинули під танки", тобто під дубинки міліції політики. Ті, хто віддав наказав "ставити йолку" і ті, хто покинув їх там, сказавши: "все, розходіться, мітинг завтра, а сьогодні додому". Коли вдарили по живому з'явилася причина, яка зірвала мільйон людей з їх місця. Бо вже не можна терпіти. Бо як можна бити й калічити мирних студентів !

Українці позбулися свого розчарування, своєї апатії і невіри в ході активних і рішучих дій, коли знову, як тоді, в 2004, вийшли на вулицю,

щоб відстояти свою громадянську позицію, обурення силовими методами, незгода миритись з цим усім. Бо не тільки для них - для студентів і молоді, а й для нас, дорослих", Європа як мрія, як надія, як майбутнє. Щоб оцінити серйозність цього, достатньо почитати, як сприймають цей факт притомні росіяни: з одного боку вони шоковані, що на Євромайдан на захист своєї Мрії попасти в Європу вийшли десятки тисяч, хоча в Україні більше третини "за Росію", за те щоб з нею дружити. Чому ці люди не вийшли на Майдан? Жодної людини за Росію, як за Мрію. Ніхто не уявляє Росію як майбутнє для наших дітей.

Європа - це свобода, правова держава, нові можливості, а Росія - це Путін, солдафонський бюрократизм і минуле, але ніяк не майбутнє. І їм по-справжньому заздрісно, бо ми можемо, так, а вони ні, ми довели, що Україна це не Білорусь Лукешанка і не Росія Путіна.

Як усе це скінчиться невідомо. З точки зору циніка і песиміста, можна сказати, що президент торгуватиметься з опозиціонерами і скоріше за все виторгує багато. Досить того, що про імпічмент, опозиціонери вже говорять, тільки про зміну уряду.

Що мирні методи тобто парламент, не проголосує за відставку уряду, це знову приведе до втрати революційного моменту, динаміки і викличуть поступове затухання революційного імпульсу.

З точки зору оптиміста, можна сміливо сказати, що Україна уже не зможе повернутися до того що було. Люди вийшли боротись за себе і за своє, не придумане штучне, реальне. Так, вони не сильно помітні ні в перших рядах тих хто штурмує загони міліції, і їх не завжди видно на барикадах ні на високих трибунах серед тих хто здається все таки керує всім цим процесом. Вони приносять обіди і пиріжки, які печуть цілу ніч, готують і роздають гарячі напої, чай каву, надають притулок буквально у власних помешканнях, офісах, вони приносять ліки і надають допомогу, вони виходять у третю зміну, щоб тут у їх кав'ярнях кафе могли погрітись і відпочити, вони як казав поет "рядові революції", але без них просто не можна. Всі мають їсти, пити і спати, як буденно це не звучить і холод він валить з ніг всіх. Сили потрібні і здоров'я також.

Революція-2013 це революція обурених людей. Хоча слово стихія протесту тут краще пасує.

Бо не політичні виклики вивели людей на вулицю. Соціальні і економічні проблеми також, але кров - злочин, і в результаті крайня ступінь обурення, яка межує вже з відчаєм, люттю і ненавистю .

У нас є шанс на зміну політичних еліт. Прийшло нове покоління і життя поставило перед ними проблему, кинуло виклик і це покоління його прийняло. Рушійною силою змін стали студенти. Бо ж Революції треба відповідати і вони це змогли.

Так, водночас все не зміниться, але згадайте який настрій панував в країні і серед людей ще тиждень тому. Цього буденного ритму життя в країні не має вже бути. "Перемін вимагають наші серця!" - співав колись Віктор Цой. Власне так перемін зверху донизу, знести брехню і корупцію, змінити життя, для себе й для них для тих хто прийде після нас. Це етапи формування нової країни і нового життя. І вони є, а хто в це якось не сильно то вірить або зневірився, гляньте на наших сусідів, Білорусію і Росію, і ви зрозумієте, що маємо ми і не мають вони.

Читайте ще