8 серпня, у шосту річницю вторгнення Росії до Грузії, у Львів із візитом прибув екс-президент Грузії Міхаїл Саакашвілі. Нинішні події в Україні дуже часто порівнюють із тими, які вже пережила Грузія і з яких вийшла переможцем. Передовсім завдяки тому, що зуміла провести швидкі реформи. Президент Грузії поділився з львів'янами своїм досвідом реформ, а також висловив упевненість, що перемога України — неминуча. За його словами, в ці місяці вирішується доля не лише України, а всієї Європи на багато років уперед: якщо Україна встоїть (а в цьому Міхаїл Саакашвілі упевнений), то Російська імперія впаде. Загалом грузинський політик випромінює щиру віру в Україну й українців, він переконаний, що після неминучої перемоги у війні нас чекає потужний економічний ріст. Хоча б тому, що програти зараз ми просто не маємо права. Три помилки Путіна М.С.: Коли Владімір Путін напав на Україну, то розраховував на кілька речей. По-перше, на те, що українська нація дуже маленька. Він повірив у власний міф, що українців — лише 4-5 млн., а всі інші — це територія, яку колись штучно приєднали.
Він не раз навіть мені говорив, що Україна — це не країна, а територія. Три роки тому він не змигнувши оком запропонував прем'єр-міністрові Польщі поділити Україну наполовину, а Угорщині — забрати собі Закарпаття. Він реально не знав, що українців 46 мільйонів! Він тільки зараз з'ясував, що ті люди, які розмовляють російською, — українці. Тут навіть емігранти в першому поколінні дуже швидко стають українцями, бо Україна має унікальну властивість інтегрувати в себе: будь-яка людина, яка бодай трохи прожила в Україні, вважає її своєю другою батьківщиною. Зараз десятки моїх співвітчизників, які прийняли українське громадянство, воюють на східному фронті. Я знаю багатьох із цих хлопців і хочу сказати, що вони воюють за свою батьківщину. Україна настільки швидко вміє закохувати в себе, що вони через рік-два готові боротися за неї. Це унікальна властивість вашої країни — тут будь-яка етнічна група відразу чується вдома. І саме цю націю звинувачувати в нетолерантності та фαшизмі — це найбільше блюзнірство, яке тільки може бути.Друга фундаментальна помилка Путіна — він не повірив у санкції.
А вони цілком реальні. І третя головна помилка Путіна: він розраховував на те, що його завжди боятимуться. Це його принцип. І його боялися — цілі народи, чимало західних лідерів, усі знали, що краще просто не мати з ним справи. А от українці показали, що вони його не бояться. Це його головна помилка — Путін подумав, що українці автоматично боятимуться його. Найкращою ж відповіддю України, з моєї точки зору, крім, звичайно, самопожертви й героїзму українських солдатів, стала відома пісня «ла-ла-ла». Зараз ми на порозі великих змін. І сьогодні доля Європи й Росії залежить від України. Я певен, що з часом історики скажуть: варварів 21 сторіччя зупинила велика нація — Україна. Бо перемога абсолютно неминуча, так само, як неминучі реформи.Про реформи і рейтингМ.С.: За час мого президентства Грузія у рейтингу Світового банку за інвестиційною привабливістю зі 137-го місця вийшла на 7-ме. Уперше країна, що розвивається, потрапила в першу десятку. Ми були найбільш корумпованою країною в Європі, а стали найпрозорішою. У нас найшвидші у світі митні процедури, найшвидша реєстрація підприємств,
видача документів, оформлення продажу та купівлі власності. 2005 року Росія влаштувала Грузії повне енергетичне ембарго — в одну ніч вони відімкнули все газове й енергетичне постачання. Упродовж двох років ми стали повністю енергонезалежними. Також у нас повністю забрали російський ринок, а на той час він становив 60% нашого ринку. Уже наступного року ми росли двозначними цифрами. Потім нас бомбили і влаштовували провокації, але ми все одно розвивалися. Врешті до нас вторглося 120-тисячне військо, але ми не зупинялися. Ми змогли це зробити, бо провели реформи, які стали основою для державних інститутів. Звичайно, вони не забезпечили довгого управління, бо будь-який народ втомлюється від будь-якої влади. Як я кажу своїм друзям, у кожного політика є два вибори. Перший — насолоджуватися своїм рейтингом, нічого не робити, ні з ким не сваритися і рано чи пізно цей рейтинг втратити. Або ж із самого початку запровадити швидкі реформи, які зачеплять багатьох людей, багатьох образять, декому сподобаються, багато змінити на краще і все одно врешті втратити свій рейтинг,
популярність і владу. У кожному разі, для людини результат буде однаковим, а для країни, області чи міста результати будуть діаметрально протилежними. Тому Україні, крім перемоги у війні, потрібні також швидкі реформи. Про МайданМ.С.: В Україні відбулася величезна зміна з новим Майданом, але процес оновлення політичного класу починається лише зараз. Народ пішов уперед значно швидше, ніж політичний клас. Але українці є фантастично самоорганізованим суспільством. Зараз війну реально веде український народ. У цьому сила! Це те, чого Путіну ніколи не зрозуміти. Він може централізовано в кращих імперських традиціях мобілізувати сотні тисяч людей. Але ця царська влада безсила, коли з іншого боку — народ, який сам уміє мобілізовуватися. І в цьому — всі переваги цивілізованого демократичного суспільства. Ми в Грузії робили реформи, як акробати, в нас не було ні ґрунту під ногами, ні новітніх державницьких традицій. Натомість в Україні є фантастична традиція права громади, накопичена віками. Це генетично закладено в людях, вони вміють жити організовано, у правовому суспільстві,
в умовах демократії. Майдан — це ж не провокація СБУ, як собі думає Путін. Це частина української політичної культури, яка теж у крові. І цього не може зрозуміти людина, громадою якої завжди керували з однієї будівлі з великими зірками на даху. Тому в цьому контексті я бачу великі перспективи для України. Це суспільство з великою перспективою. Загалом це нині найкраща нація у світі — ви трудолюбиві, патріотичні, самоорганізовані, і саме зараз ви робите світові величезну послугу — позбавляєте його російського імперіалізму. Більшого подарунка людській цивілізації у 21 сторіччі не зробить ніхто. Про багатство й успіхМ.С.: Яке до дідька власне багатство? Це не має жодного значення. Або ти будуєш власний бізнес, або ти будуєш країну. Або ти будуєш власний готель, або працюєш на те, щоб при тобі побудували 500 готелів. Або ти збільшуєш свій банківський рахунок, або ти збільшуєш бюджет країни. За мого президенства бюджет Грузії виріс в 11 разів. І це при тому, що податки ми скоротили на 60%. Практично ніхто з членів мого уряду не став заможною людиною. Частина з них зараз переживає матеріальні проблеми.
Водночас мій попередник Шеварднадзе на момент відставки був найбагатшою людиною Грузії — його сім'я володіла найбільшою компанією мобільного зв'язку. За мого президентства капіталізація його компанії виросла вчетверо — тому що економіка виросла. Я не став ні мільйонером, ні мільярдером, а от Шеварднадзе з мільйонера перетворився на мільярдера. І що — він від того був щасливішим? Не думаю. Це нічого не означає. Мене часто запитують: чи не вистачає тобі президентства? Та я безліч президентських речей терпіти не міг. Я терпіти не міг охорону, терпіти не міг оті звані обіди чи протокольні заходи, наради. Але чого мені справді не вистачає, то це можливості змінювати країну. Кожна людина має прагнути змінювати все навколо себе. Перед нами стоїть великий виклик, але це водночас і великі можливості. Я зараз у своїй не дуже великій квартирі в Нью-Йорку постійно перемальовую стіни й переставляю меблі. Мені хочеться щось змінювати. Раніше я будував міста, а тепер перемальовую стіни. Проте це відчуття, що постійно треба змінюватися, має бути основним для будь-якого політика,
якщо він хоче бути успішним. Про політичну волю нинішньої владиМ.С.: Я з Порошенком знайомий 30 років, у нього є дуже багато переваг. Перше — він абсолютно не лякливий, а це дуже важливо, коли маєш справу з Путіним. І друге: він уміє ухвалювати швидкі рішення. Однак я думаю, що питання реформ — це не питання окремо взятого президента чи уряду. В Україні існує величезне соціальне замовлення на реформи. Люди пройшли помаранчеву революцію й побачили, що мало змінилося. І треба розуміти, що другого разу суспільство не витримає, воно візьме усе в свої руки. Зараз відбулася величезна зміна на Майдані. І я впевнений, що ці зміни триватимуть. А гарантом цього буде українське суспільство як орган колективної мудрості, досвіду, енергії й ентузіазму. І ви обов'язково переможете в цій війні. Потім буде війна з корупцією, бюрократизмом, потім — війна з олігархічними інтересами, проте я впевнений, що вам під силу будь-який із цих боїв. Тому що ви не маєте права на невдачу.Про ПутінаМ.С.: Путін вважає, що він зараз веде боротьбу за власне виживання. Він дуже легко забрав собі Крим і думав,
що так само легко відколе весь Схід і Південь. Але цей план провалився. Тому зараз він стоїть перед великою дилемою: він має щось робити. Так, він не зупиниться. Але тут теж є проблема — у нього немає достатньо сил для повноцінного вторгнення. У Грузію вторглася 120-тисячна армія. На Україну йому треба мінімум 200 тисяч. Для того, щоб зібрати таку силу, потрібен час, якого зараз немає. Другий вихід — бомбити з авіації. Але тут треба враховувати, що в Україні є дуже хороші системи ПВО. Тобто й повітряна кампанія в українському випадку гладкою не буде. Тож зараз Путін у тупиковій ситуації: якщо не здійснює повномасштабного вторгнення, то він програв у будь-якому випадку, якщо ж піде на це повномасштабне вторгнення, то врешті-решт усе одно програє. У нього зараз немає хороших варіантів. Підготувала Ірина Гамрищак