Знайти доповнення для бійців з Львівщини, які зараз воюють в зоні АТО, можна за рахунок правоохоронців та чоловіків-біженців, які приїхали до Львова. Про це заявив заступник голови Шевченківської районної організації партії «УДАР Віталія Кличка» у Львові Андрій Березюк.
Про це Galnet повідомили в прес-службі партії.
Подаємо заяву «ударів ця» повнотекстово: Минулого тижня до Львова почали повертатись бійці, які по п’ять місяців без перерви (замість обіцяних 45 днів) знаходились у найжорстокіших боях під україно-російським кордоном. Ті, хто їх зустрічав, або бачив репортажі, були вражені виснаженим виглядом військовиків. Це й не дивно – без зброї, без їжі та сподівання на підкріплення ці, без перебільшення, герої протримались під шквальним вогнем російських градів та мінометів.
Справа честі кожного політика, чиновника, усієї громади – подбати, аби кожен з цих героїв отримав усе, що йому гарантує держава. Ми повинні понад усе цінувати тих, хто зі зброєю в руках захищає нашу свободу та незалежність. У цьому – запорука, що й надалі у нас виростатиме покоління, яке буде готове йти у бій за свою країну.
Адже нація живе доти, доки народжуються ті, хто готові боротись за її майбутнє.
Однак бійці 24-ї «залізної» бригади наступного ж дня були приголомшені заявами свого керівництва – виявляється, у них відпустка, яка становить лише 10 днів. Після цього вони знову будуть направлені на фронт. Виникає природнє запитання – невже, попри третю хвилю часткової мобілізації, попри величезну армію різноманітних правоохоронних підрозділів, попри добровольчі батальйони у нас не знайшлось нікого, хто замінив би цих чоловіків, які й так уже пройшли пекло Ізваринського «котла», шаленого обстрілу російськими «градами» під Зеленопіллям, блокування та голодування в Луганському аеропорту? Невже саме на цих – кількох сотнях солдат й будуються усі запевнення наших можновладців про майбутні успіхи та перемогу в АТО?
Звичайно, і самі бійці 24-ї бригади, і 80-ї аеромобільної, що лише повернулись, неодноразово заявляли про те, що готові продовжувати службу. І думки не допускаю, що хтось з них спробує «відкосити». Вони неодноразово доводили свій героїзм. Однак тепер про них має подбати держава.
Якщо ж можновладці не можуть відшукати резерву та заміни тим, хто повернувся, можу підказати кілька таких варіантів.
В першу чергу – це чоловіки з тих сімей біженців, що прибули на Захід України, рятуючись від путінських найманців, яких вони ще кілька місяців так палко запрошували до себе. Все частіше і частіше в соціальних мережах та в новинах трапляються розповіді про невдячних «біженців». Нещодавно прочитав історію, коли в Тернополі і одна така біженка відверто розповіла, що вона з сином приїхала сюди, а чоловік залишився в Донецьку – воювати за «ДНР»! Абсурдна ситуація, ще й з огляду на те, що чи не кожного тижня ми зустрічаємо в домовинах наших хлопців, що загинули, відвойовуючи українську землю там, на Сході.
Відтак, маю, на мій погляд, абсолютно раціональну пропозицію. Звичайно, ніхто не закликає відмовити біженцям у прихистку. Це було б не по-християнськи, аморально. Однак, приїжджаючи сюди, такі люди реєструються у відповідних державних органах та починають отримувати різного роду соціальну допомогу – від безкоштовного житла, пільг на комунальні послуги аж до виплат по безробіттю,
безкоштовних медичних послуг і так далі. Пропоную надалі надавати сім’ям біженців такі послуги лише при наявності у батька сімейства довідки з місцевого військкомату про те, що ця людина добровільно стала на облік. Таким чином переселенці отримають можливість переконати місцеву громаду у тому, що вони гідні тієї допомоги, яка їм зараз надається.
Окрім цього, існує ще одне джерело можливих резервістів. Мова йде про наших правоохоронців. Як відомо, за чотири роки свого правління Янукович постійно збільшував кількість внутрішніх військ, безупинно плодячи різноманітні підрозділи та бригади правоохоронців. Таке збільшення відбувалось в тому числі й за рахунок скорочення фінансування армії. Всі розуміли – Янукович боїться власного народу набагато більше, аніж зовнішньої загрози. Тим більше – з боку «дружньої» Росії.
Звичайно, можна заперечити, що ті підлітки, які йшли в міліцію, чи ДСО «не підписувались» на те, щоб потрапити в справжній бій. І не можна їх у цьому звинувачувати. Навіть попри те, що кілька років держава їх годувала, давала форму, тренувала, вчила поводитись зі зброєю.
Тому непотрібно в обов’язковому порядку мобілізовувати поголовно усіх правоохоронців. Потрібно лише оголосити про таку можливість – ДОБРОВІЛЬНО взяти участь в АТО. З маленьким уточненням – при реформі силових органів – а вони неодмінно будуть, право займати будь-які керівні посади матимуть лише ті міліціянти чи інші службовці, які брали участь в АТО. І не відсиджувались у штабах, а безпосередньо перебували в зоні бойових дій. Думаю, бойові керівники армійських підрозділів, що воюють зараз, не будуть торгувати довідками – або в честь пам’яті своїх побратимів, які загинули, визволяючи Україну, або ж зі страху й самим не повернутись зі Сходу.
Відтак, можна буде вбити двох зайців – і армійські резерви наповнити, і люстрацію силовиків провести».