Львів може отримати свою «Лікарню майбутнього», що стане справжньою гуманітарною катастрофою для регіону. Найбільший пологовий будинок в області – Львівський обласний перинатальний центр, розташований на вул. Дж. Вашингтона, 6 уже рік як не працює. Установа доведена до жалюгідного стану і невідомо коли відновить свою роботу. У обласному перинатальному центрі, який у народі називають просто – «пологовий на Батальній», щороку проходило 3500-4000 пологів, майже 5000 операцій і лікувалося до 8000 пацієнтів. Працювали тут майже півсотні людей, які чи не найпершими впроваджували європейські практики: партнерські пологи, сумісне перебування матері й дитини, роботу індивідувальних родзалів тощо. Однак за рік часу усього цього не стало. Фактично, Віктор Янукович «благими намірами» довів до руйнації найбільший пологовий будинок Львівщини, і рятувати ситуацію наразі не береться ніхто.
У липні 2013 року Львівський обласний клінічний перинатальний центр став учасником проекту з ініціативи колишнього президента Віктора Януковича «Нове життя – нова якість охорони материнства і дитинства».
В межах цього проекту в Україні мали відкрити 12 сучасних перинатальних центрів. Такі центри успішно запрацювали на сході країни, а Львівщина потрапила в останню хвилю реалізації цього проекту. За його умовами, реконструкція чи будівництво перинатальних центрів на 25% відбувалась за кошти бюджетів органів місцевого самоврядування, на 75% – за рахунок державного бюджету, приватних інвестицій та допомоги міжнародних організацій.
У середньому на кожен такий центр було передбачено близько 100 млн грн, Львівський обласний перинатальний центр мав отримати 99,8 млн грн, з них 25 млн – на сучасну апаратуру, і майже мільйон гривень – на виготовлення проектно-кошторисної документації. На тендері, замовником якого було управління капітального будівництва ЛОДА, генпідрядником була визначена київська фірма ПРаТ «Аеробуд-Захід». Фактично 15 вересня 2013 року Львівський обласний перинатальний центр було закрито, а 4 жовтня того ж року розпочалася його реконструкція.
За рік часу сюди вже мав би «вселитися» персонал і почати налагоджувати техніку – з 1 грудня 2014 року Львівський обласний перинатальний центр мав запрацювати на повну потужність.
Та вже зараз можна з впевненістю сказати, що це відбудеться не скоро… Про причини та наслідки цієї катастрофи «Вголосу» розповіла головний лікар Львівського обласного клінічного перинатального центру Лариса Янів.
З чого все почалося?
Наш перинатальний центр найстаріший в Україні, він функціонує з 90-го року і тут застосовувалися всі необхідні технології. Єдине, то в межах проекту нам потрібно було збільшити дитячу і дорослу реанімацію з шести ліжок вдвічі, розширити патологію вагітних тощо.
Загалом у нас був найбільший пологовий стаціонар у Львові, було 11 окремих індивідуальних родзалів, останній ремонт ми проводили в 2000 році. Реально ми потребували лише ремонту системи опалення, системи каналізації в одному корпусі, а також – котельні. Враховуючи, що МОЗ прописало нові санітарно-гігієнічні вимоги, скільки метрів квадратних має бути на одну породіллю, ми мали збільшити кількість палат: у нас було до 500 м кв не задіяних технічних приміщень, адже там не працювала система кондиціонування. Все це якраз і мало бути виконано під час реконструкції.
Два чи три роки ми складали відповідний проект щодо реконструкції,
погоджували його в Міністерстві економіки. Ми мали вкластися у суму до 100 млн грн, адже більшу суму потрібно було б погоджувати вже в Кабінеті міністрів. Звичайно, ми усвідомлювали, що під час ремонту щось вилізе і ця сума зросте. Тому що проект передбачав реконструкцію приміщень лікувальної частини, а в нас ще є приміщення, де знаходилися кафедри, де спільно з ЮНІСЕФ були створені Центр розвитку дитини, Центр підтримки грудного вигодовування тощо.
Згідно з проектом, 25% від суми мали співфінансувати з місцевого бюджету. Та у 2011-2012 році в області не було коштів на співфінансування, тоді Нацагентство, яке курувало програму, знизило ці відсотки до 15-20%, щоб ми таки ввійшли в проект. Формально через брак коштів і була затримка, адже ми готові були почати реалізацію проекту значно швидше, а не в останній рік.
А вже в жовтні 2013 року розпочалася реконструкція. Хоча, фактично тут розпочався демонтаж, усе лише демонтували, почалося відставання від графіку робіт: спочатку на два тижні, потім місяць, два і так далі. Будівельники навіть додумалися зняти дах і не встановити новий:
у результаті в грудні дощ позатікав так, що вода з четвертого поверху полилася аж до підвалу, все вкрилося пліснявою, грибком. Крім демонтажу, реально нічого не було зроблено, на будівництві працювало по 30 чоловік, що, на нашу думку, було недостатньо. Взимку майже всі роботи були припинені. Очевидно, що графіки робіт були порушені.
А яка ситуація була з фінансуванням?
Щодо фінансування, то, фактично, лише у жовтні було виділено 7 млн грн на реконструкцію. За ці гроші фірма ПРаТ «Аеробуд-Захід» собі дозволила закупити якесь вентиляційне обладнання, ще якесь обладнання, мінеральну вату, і це все стояло цілу зиму на території центру, а потім вони почали встановлювати це на ті замоклі стіни. Тоді ми звернулися до правоохоронних органів, до Генпрокуратури, тому що хтось має відповісти за таку безгосподарність. У 2014 році вже жодних коштів не було: у травні 2014 постановою Кабміну №71 було призупинено фінансування проекту.
Утім, генпідрядник донині освоює цих 7 млн грн: гроші дотепер не використані, акти виконаних робіт вони подають по 300-400 тис. грн. Як вони збиралися освоїти цих 100 млн грн,
для мене загадка.
На мою думку, від початку неправильно були сплановані будівельні роботи. Це привело до такого стану речей, який маємо зараз. Бо на сьогодні катастрофічна ситуація: все це замокло, кинувся грибок і з тим ми йдемо до зими. Щоправда, станом на сьогодні будівельники вже перекрили частину даху плівкою, десь вже стоїть металопокриття, а на іншому корпусі тільки встановлюють дах. Ці корпуси взимку знову не будуть опалюватися, як вони сохнутимуть – теж питання. Єдине тішить, що хоча б вони будуть накриті.
Звичайно, що й вартість робіт зростає. Одне діло – ремонтувати сухе приміщення, а інша річ зараз, коли все це позамокало, коли ціни на матеріали виросли в рази. Фінансування на сьогодні припинено повністю: у зв’язку зі зміною влади, цю статтю фінансування взагалі забрали з Нацагентства.
Окрім того, 25 млн грн мало піти на обладнання. УКБ провело тендер, але щось там пішло не так, чи з постачанням, чи з проплатою. Реально усіх 25 млн грн не профінансовано і обладнання не закуплено. І у зв’язку з ростом цін, цієї суми, очевидно, вже не вистачить, тому матимемо проблеми ще й з тим.
Яка доля лікарів і решти персоналу Львівського перинатального центру?
Лікарі спочатку погодилися працювати навіть без зарплати, або ж за неповну зарплату. Та коли побачили, що така плачевна ситуація, то люди стараються якось вижити: хто поїхав на заробітки, хто влаштувався на півставки, хтось просто звільнився – таких десь п’ятеро осіб. Та навіть ті люди, які вимушені звільнитися, просять, аби ми їх взяли назад, коли відновимо роботу. Лише 3-5 особам вдалося десь влаштуватися на 0,25 ставки. А решту йдуть на приватні фірми, медсестри по приватних лабораторіях, хтось пішов продавцем у магазин.
Лише у серпні, коли закрився на планову мийку міський пологовий будинок №1 на вул. Мечнікова, то за наказом департаменту охорони здоров’я ЛОДА для львів’ян були сформовані резервні пологові будинки в Пустомитах, Жовкві, Новояворівську і Городку. Туди скерували наші бригади лікарів: два акушер-гінеколога, неонатолога і акушерку. Бо звичайно, що багато людей з ближніх районів також бажали народжувати у Львові. І для того, щоб зняти це величезне навантаження на діючі пологові будинки у місті,
створити тимчасові резервні у районах, а наші бригади лікарів відправили у відрядження. Та це тривало лише два тижні.
Ми подали департаменту охорони здоров’я ЛОДА список працівників, яким потрібна робота. У цьому списку до 200 осіб: 72 лікарі, решта медсестри, акушерки, санітарок навіть не розглядали. Ці всі люди не влаштовані і це величезна соціальна проблема.
Чи припускаєте Ви, що лікарню можуть так і не добудувати і це перетвориться на своєрідний проект «Лікарня майбутнього»?
Ви знаєте – це був би суцільний жах. Я навіть не хочу думати про таке, роблю всі можливі кроки, щоб цього не сталося. Треба бути ворогом собі, іншим, щоб таке зробити, війни тоді навіть не треба. Наскільки потрібно не любити своє місто, чи область, щоб до такого допустити?
Ця будівля була збудована у 1986 році. Чим вона була добра – це був типовий проект пологового, хай він уже й застарілий, але тут була прекрасна і налагоджена робота. У нас був спрацьований професійний колектив: лікарі вищої категорії, ми завжди запроваджували європейські технології, що в акушерстві і гінекології, що в реанімації новонароджених.
Якщо зараз цього всього не відновити, це буде суцільний жах.
Ми зверталися усюди, куди тільки могли: і в наш департамент охорони здоров’я ЛОДА, і в Міністерство охорони здоров’я, і в Міністерство фінансів. Ніде нам не відповідали, що реконструкція не потрібна. Тоді ще навіть війни не було, це був березень – квітень, не було таких витрат на армію. Але Міністерство фінансів відповіло, що коли подавалися документи із області щодо фінансування на цей рік, будівництво і реконструкція перинатального центру не були визнані як пріоритетний напрямок.
На початку року нас запевняли, що буде профінансовано 50 млн грн, потім 10 млн грн, потім 3 млн грн, потім 250 тис. грн. Але навіть цих грошей немає і невідомо чи будуть. Створена також ініціативна група, яка активно займається нашою проблемою: вони вже теж, куди тільки не зверталися. Нам обіцяли, що питання буде вирішуватися.
Ходять чутки, що хтось вже давно поклав око на цю землю. Окрім того, говорять, чи варто його взагалі відновлювати тепер, а чи не краще збудувати новий?
У нас є земельний відвід на цю землю для перинатального центру,
і це власність області. Це установа третього рівня акредитації, аналогічних тут немає, і за всіма регламентами вона мусить існувати. Щодо нового будівництва: якщо на реконструкцію потрібно було 100 млн грн, а за нинішніми цінами, можливо, і всі 300 млн грн, то де візьмуться кошти на нове будівництво? Тому я думаю, що це нереальні чутки. Хоча на сьогодні на 100% ні в чому не можна бути впевненим, але я покладаюся на те, що до такого безумства не дійде.
Яка ситуація з реконструкцією станом на сьогодні?
Зараз тут працює комісія з представника управління внутрішніх справ, головного інженера ПРаТ «Аеробуд-Захід», представника управління капітального будівництва ЛОДА і представника інституту будівельних експертиз, які оцінюють, наскільки якісно були зроблені попередні роботи, як був проведений розрахунок, чи добре були сплановані роботи, скільки було завдано збитків. Адже для того, якщо б і розглядалося питання нового тендера, щоб навіть змінити сьогодні генпідрядника, то потрібно теж мати чіткий розрахунок: що зроблено, що профінансовано, що зроблено не так.
Наразі не маю жодної інформації щодо майбутнього фінансування.
Знаємо, що бюджет формується з середини вересня, тому дуже хвилюємося, чи включать нас в план фінансування. Керівництво Львівщини постійно твердить, що в бюджеті області таких коштів немає. Але ми все одно покладаємо величезні надії на керівництво області, на керівництво держави. Ми розуміємо, що в Україні війна, але президент сказав, що війна на сході не повинна торкатися реформ у країні. Треба розуміти, якщо ми простоїмо ще 2015 рік, ми навіть не зможемо зібрати колектив, я не кажу вже про те, що постійно міняються клінічні протоколи, відбуваються зміни в медицині, втрачаються навики… Розмовляла Олена Янковська, «Вголос» Довідка: Львівська облрада 8 липня звернулася до Кабміну про виділення бюджетних асигнувань на завершення реконструкції Львівського обласного клінічного перинатального центру. Він є основним медичним закладом охорони здоров’я матері та дитини у Львівській області, збудований за типовим проектом пологового будинку і відкритий у 1986 році як міський пологовий будинок.
З 1990 року реорганізований у перший в Україні перинатальний центр. Уперше в Україні на базі центру за підтримки ВООЗ ЮНІСЕФ,
агентства з міжнародного розвитку USAID та низки іноземних клінік, тут було реалізовано чимало проектів і технологій з охорони здоров’я матері та дитини.
У зв’язку із закриттям на реконструкцію Львівського обласного клінічного перинатального центру, збільшилось навантаження на інші заклади охорони здоров’я, що, у свою чергу, відобразилось на показниках роботи перинатальної служби області – перинатальна смертність зросла з 9,76% на 1000 новонароджених до 10,31%, а материнська смертність зросла удвічі з 6,6 випадків до 13,54 випадків на 100 тисяч народжених живими дітей.
Згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, для завершення реконструкції Львівського обласного клінічного перинатального центру необхідно понад 86,5 млн. грн., а на виконання додаткових робіт, які виникли в процесі реконструкції, – ще 18,7 млн. грн.
