Антитерористична операція, як її називають урядовці, або ж війна, як її називають прості українці, забрала вже, за офіційними даними, понад тисячу життів військових. Набагато більше бійців отримали поранення. Хтось легші, а хтось – дуже складні. Саме з такими, складними пацієнтами працюють у відділенні відновлювального лікування Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.
Відділення це, по суті, унікальне, адже належить воно до клініки нейрохірургії та неврології та є базовим для лікування поранених з ураженнями центральної та периферичної нервової системи. Простими словами – тих, хто через ушкодження спинного мозку або нервів утратив можливість рухатись.
Кореспондент Galnet відвідала відділення й на власні очі побачила, як військові з найскладнішими пораненнями борються за другий шанс на повноцінне життя.
На ремонт і обладнання кошти збирали всі, окрім держави
Відділення відновлювального лікування працює у Львівському шпиталі з 2008 року. Однак ще у червні 2014 воно стояло мало не в руїнах. Невідомо, скільки б ще занепадало унікальне відділення,
якби не війна, яка змусила його відремонтувати й обладнати найсучаснішими апаратами. Наразі відділення може одночасно прийняти 25 пацієнтів.
«З часу, коли почали надходити перші поранені, нам довелося реконструювати це відділення, закупити багато нового сучасного обкладання, яке допомагає повернути поранених до нормального життя. Тепер можемо надати допомогу на сучасному європейському рівні», – розповідає головний хірург Західного регіону, полковник медичної служби Іван Богдан.
До відділення запросили нових фахівців. «Відбирали тих спеціалістів, які спеціалізуються на роботі з бойовими пораненнями», – каже головний хірург.
Багато обладнання було закуплено за кошти благодійних фондів, меценатів, людей, які співчувають. Допомагали і громадяни України, і громадяни держав Євросоюзу. Держава ж до закупівлі життєво важливих апаратів майже не долучилася, діляться співробітники госпіталю.
«Близько 3 мільйонів гривень витратили на відділення відновлювального лікування. Планується обладнання водного комплексу, вартість якого складе 1,5 мільйони гривень. Один лише вертикалізатор коштує 450 тисяч гривень»,
– зазначає начальник Військово-медичного клінічного центру Західного регіону полковник медичної служби Івана Гайда.
Зробити операцію й пролікувати медикаментами – замало
«Результати лікування та повернення пораненого до строю або до нормального життя в суспільстві сильно залежать від того, яке лікування йому провели. У першу чергу для поранених це хірургічне та медикаментозне лікування. Однак, навіть якщо пацієнтові проведено сучасне хірургічне лікування, висока ймовірність того, що без адекватної та дієвої реабілітації він може на все життя лишитися інвалідом», – наголошує І.Богдан.
Саме реабілітацію лікарі й називають терміном «відновлювальне лікування».
І.Богдан розповідає, що є три етапи реабілітації пораненого. «Кожен третій пацієнт потребує проведення першого етапу відновлювального лікування. Рання реабілітація – це проведення відновлювального лікування від моменту потрапляння хворого до госпіталю, паралельно з основним лікуванням», – зазначає він і пояснює, що думка про те, що реабілітацію необхідно починати вже після завершення хірургічного й медикаментозного лікування є хибною.
Лікар також додає, що у Львівському госпіталі перший етап відновлювального лікування пройшли вже 415 бійців.
«Наступний етап – спеціалізована реабілітація, коли вже завершено лікування й у хворого є порушення певних функцій організму. Вона спрямована на те, щоб компенсувати ці порушення й відновити працездатність пацієнта. Така реабілітація проведена 96 військовим, які отримали поранення в зоні АТО», – розповідає І.Богдан.
Є ще й третій етап – соціальна реабілітація, спрямована на повернення пацієнта до нормального життя в суспільстві. Така реабілітація проводиться вже після виписки з військового госпіталю в спеціальних реабілітаційних центрах Міністерства соціальної політики.
З потрібних десяти вертикалізаторів вдалося придбати лише один
«Легких» хворих у відділенні немає. «У нас складні пацієнти. Наприклад, вчора було проведено оперативне втручання пораненому, який уже пройшов дуже багато етапів лікування й уже вийшов на фінішну пряму, аби почати ставати на ноги. Більше півроку він лікується», – зазначає І.Богдан.
За словами завідувача відділення відновлювального лікування Ростислава Данилкова,
наразі реабілітацію проходять 26 пацієнтів, з них десять – важкопоранені. «Проводимо масаж, фізіотерапевтичні процедури. Зараз у нас мінімальний комплекс необхідного обладнання – є лише один апарат для розпрацювання ноги, один – для руки. Обладнання потрібно набагато більше. Але те, що є в нас зараз, дозволяє нам справлятися», – каже лікар.
«Хтось більше успішно, хтось менш успішно, але всі повернулися до активного способу життя. Наше завдання – навчити їх жити з тим дефектом, який вони отримали», – додає він.
Час відновлення бійця залежить від тяжкості поранення. «Якщо це спинальні хворі (з ураженням хребта, – ред.), то реабілітація триває близько двох місяців. Хоча мало би бути чотири місяці, але в зв’язку з тим, що в нас великий потік пацієнтів, ми змушені їх виписувати раніше та шукати місце, де вони зможуть продовжити реабілітацію», – ділиться проблемою Р.Данилков.
Лікар показує його гордість – новий вертикалізатор EasyStand Evolv, який дозволяє встати на ноги пораненим з максимально високими рівнями ураження хребта та спинного мозку. Однак, за його словами,
одного такого апарату замало. «Один пацієнт – один вертикалізатор, а на раз може бути 10 пацієнтів. Вертикалізатор має бути в кожній палаті», – наголошує Р.Данилков.
Вертикалізатор EasyStand Evolv для найважчих поранених
«Є також прилади для відновлення функцій кінцівок, є велотренажер. Є бігова доріжка з можливістю встановлення мінімальної швидкості руху. Є апарат для вертикалізації пацієнтів «Гульдман», – розповідає завідувач відділенням і додає, що наразі є лише один зал із апаратами, але реконструкцію другого вже проводять.
Апарат для вертикалізації "Гульдман" у дії
Заняття на біговій доріжці з найнижчою швидкістю
Раніше у відділенні було два візки, а тепер – ціла шеренга
Р.Даников наголошує, що важливо повністю відновити самостійність хворого й показує візки, якими користуються пацієнти відділення. Візків, до слова, навіть у коридорі стоїть ціла шеренга.
Візки вибудувались у шеренгу
«Раніше візків було дуже мало – по два на відділення. Зараз у нас їх надлишок, тому віддаємо хворим, яким вони зараз потрібні. Але якщо є спинальний хворий, то звичайні візки для них не підходять.
Для них потрібні спеціальні візки активного типу. Такі візки дуже дорогі й робляться індивідуально під кожного пацієнта. Завдяки волонтерам ми підбираємо візки для таких хворих. Звісно, вони не нові, але повністю функціональні. Ще жоден спинальний пацієнт, який потребував візка, не виписався від нас без візка», – розповідає заввідділенням.
Якщо звичайні візки стоять у коридорі, і їх дуже багато, то активних у відділенні наразі лише два. Заходимо в ординаторську, де «причаїлись» унікальні візки. «Це найкращий візочок для спинальних хворих. Тут дуже гарна спинка, необхідне покриття. Інші виглядають більш адаптовано, бо ззаду є ручки, інші пристосування. Але хворого не треба везти, він має їздити сам», – каже лікар, показуючи один з двох незвичних візків.
Нічим не особливий зовні, але дуже корисний для спинальних хворих активний візок
Р.Данилков також дозволяє зайти до палати, призначеної для хворих-візочників. «Це палата, де встановлені спеціальні ліжка, які дають змогу пораненим самим підводитися. Палата зроблена з нуля після початку АТО. Пацієнти, які їздять на візках,
хочуть лікуватися тільки в цій палаті, бо тут вони можуть робити все самостійно», – зазначає він.
«На певному етапі ми відпускаємо родичів додому. Це дуже важливо – розривати хворого й родичів, щоб хворий вчився робити все самостійно», – наголошує лікар.
Палата для пацієнтів-візочників
Крім того, у відділенні планують обладнати кухню, у якій пацієнти з порушенням функцій рук зможуть вчитися готувати. У планах – і кімната психологічного розвантаження. «Там будуть пташки, рибки, ховрашок, водоспад, бібліотека. Це потрібно для покращення психологічного стану поранених», – пояснює завідувач відділенням.
І це ще не все, чого потребує відділення відновлювального лікування. «Необхідно покрити підлогу спеціальним покриттям. Хворі падають і від того ніхто не застрахований. Що б ми не робили, хоч би в кожній кімнаті по солдату поставили, вони все одно будуть падати. Таке ж покриття врятує їх від додаткового травматизму», – пояснює Р.Данилков.
Ремонт у другому залі для апартів для реабілітації йде повним ходом
За його словами, багато хто з меценатів, небайдужих людей пропонують допомогу.
Ось тільки дотримуються свого слова не всі. Так, напередодні парламентських виборів тоді кандидат, а нині нардеп, лідер Радикальної партії Олег Ляшко взявся ремонтувати дві палати та санвузол у відділенні. А коли вибори закінчились, закінчилось і бажання допомогти. «Так, коштом О.Ляшка зроблено доволі багато: замінено двері, вирівняні стіни. Але я думаю, що якщо ти починаєш якусь справу, то бажано її закінчити. Обіцяли зробити дві палати, обидві залишили. Але, як кажуть, подяка і на тому», – зазначає лікар.
Палата, яку брався ремонутвати, але так і не відремонтував до кінця О.Ляшко
Шанси є навіть у найскладніших пацієнтів
Попри те, що багато чого відділенню досі не вистачає, реабілітація тут триває повним ходом. Нині на вертикалізаторі займається боєць, який отримав поранення понад три місяці тому. Досі він не може не лише ходити, хлопець не в змозі навіть стати на ноги. «Тиждень тому було проведено операцію, видалили осколок з хребта. Хребет з ураженням спинного мозку, ноги в нього на сьогоднішній день практично не працюють», – каже Р.Данилков.
Однак сам боєць впевнений у своєму одужанні й охоче розповідає про себе.
«Я кадровий офіцер 25-ї окремої повітрянодесантної бригади з Дніпропетровська. Зі своїм підрозділом був направлений в зону АТО і в місті Жданівка Донецької отримав поранення від вибуху міни. Спочатку я навіть не повірив, що мене поранило. Потім уже зрозумів. Головне, що лишився живий. Мене з поля бою одразу доставили до Харкова, потім перевели до Одеси. В Одесі я пробув три місяці. І ось три тижні тому я потрапив до Львівського госпіталю. Тут мені зробили операцію, витягли осколок. До цього я три місяці просто лежав у горизонтальному становищі, а зараз я почав рухатися. Потрібні час і зусилля, тоді я зможу ходити. У мене велике бажання піти, для цього я тут», – ділиться військовий.
Інший поранений – Петро – після майже чотирьох місяців лікування вже почав ставати на ноги. «Я сам зі Львова, три з половиною місяці тому я отримав поранення під Луганськом. Нас відправили охороняти дорогу, щоб там не проїжджали «сепари», і ми там пробули три дні. З боку якогось заводу, навіть не знаю, якого, нас накрили «Градами». Так сталося, що там, де ми стояли, був лише один окоп.
І оскільки всі переховувалися в ньому, то коли туди залетів снаряд, загинули всі мої побратими, я один з десяти вижив», – згадує боєць і додає: «Лікувався в Харкові, але мені порадили їхати до Львова, та я й сам хотів лікуватися у Львові. Перевезли мене сюди, десь три тижні лежав у реанімації. Потім почали реабілітацію. Права нога вже відновилася, ліва потрохи теж починає рухатися. Піду, тільки час треба», – переконаний Петро..
«Петро був на візку. Але після тривалих і наполегливих занять почав одужувати. Ще три місяці, і він стане на ноги», – запевняє заввіділенням.
У сусідній палаті на тренажері для відновлення руху ніг займається Євген. «Я з міста Броди, що на Львівщині. Поранення отримав ще в травні під Слов’янськом. Був прооперований у Харкові, після операції була відпустка по хворобі, потім потрапив сюди на реабілітацію. Скоро мене випишуть, реабілітація закінчується», – каже він. За словами лікарів, у Євгена складне вогнепальне поранення стегна вкупі з роздроблення стегнової кістки. Однак фахівці розраховують на те, що боєць невдовзі зможе самостійно ходити та,
можливо, навіть повернутися до лав армії.
Апарат для відновлення руху нижніх кінцівок допомагає пораненим стати на ноги
Р.Данилков наголошує, що у поранених бійців є всі шанси стати на ноги за умови, що реабілітацію буде розпочато вчасно. «Реабілітацію потрібно починати якомога раніше. Ми питаємо деяких пацієнтів, які до нас приїздять з інших закладів: «Що з вами робили?» А виявляється, що нічого не робили, бо в штаті того закладу нема реабілітологів. Зі спинальником з першого дня, коли він потрапив до реанімації, має працювати реабілітолог», – каже він.
Однак, попри складні поранення, надмірно опікати пацієнтів лікарі не радять. «З ними треба жорстко. Бо «сюсяти» з пораненими зовні виглядає, що добре. Але насправді це шкідливо. Вони під час лікування звикають до надмірної опіки. А повернеться він до того села, з якого приїхав, і там отримає різку психологічну травму, бо там хтось чогось не розуміє, хтось насміхається», – наголошує Р.Данилков.
Завідувач відділенням розповідає, що деякі з їх колишніх пацієнтів навіть почали професійно займатися спортом або повернулися до занять після поранення. «Один пацієнт після реабілітації повернувся в паралімпійську збірку України по плаванню. Тобто людина, яка до травми хребта займалася плаванням вирішила продовжити заняття й після травми. З нашими пацієнтами регулярно займаються паралімпійці. Один з перших спинальних хворих, які в нас пролікувалися, пішов у паралімпійську збірну з настільного тенісу», – зазначає лікар.
Ірина Рєвунова