Львів

Радянський совок був спільним ворогом і люди завзято ходили на рок-концерти, – Піпа

20 бер•Zik

Як українські рокери змінювали культуру країни та її історію? Відповідь на це питання намагались знайти журналісти проекту «Історична правда з Вахтангом Кіпіані» (щосуботи та щонеділі о 23:00 на телеканалі ZIK).

Завдяки польському радіо українці змогли вперше почути нову західну музику – рок-н-рол.

«І старих виконавців, і після джазових, і Френка Сінатру, Елвіса Преслі, «Хейлі», і «Бітлз», – ми про все знали з радіо», – розповідає музикант Юрій Шаріфов.

Тоді радянська прилизана естрада не могла конкурувати з драйвовим рок-н-ролом. Тож українські музиканти майже відразу підхопили стиль західних гуртів.

«І от 1965 рік. На вулиці Івана Франка був будинок культури заводу «Львівприлад». Його директор погодився почати еру – публічно продавали білети, по 50 копійок. Народу було багато, танці теж були. Це ж тепер танці – метр на два, а тоді було так, як оселедці в банці», – пригадує Шаріфов.

Проте вже у роки «холодної війни» комуністи назвали рок-н-рол «ідеологічною диверсією». І для прихильників цієї музики настали далеко не найкращі часи.

«У Москві було більше показухи,

а у Львові сильніше закручували гайки. Тому все загнали у підпілля», – розповідає музикознавець Іван Банах.

Та всередині 80-х років, тоді, коли у США та Великій Британії «Моторхед», «Джудас Пріст» і «Металліка» записували свої легендарні альбоми, в Україні теж з’явилися культові гурти.

«Найбільший прорив у цій історії, без сумніву, зробили «Брати Гадюкіни» та «ВВ». За ними пішло дуже багато. Решту я не хочу перечислювати, бо це такі два льодоколи, які змогли вплинути на масову свідомість», – наголошує продюсер гурту «Familia Perkalaba» Олег «Мох» Гнатів.

Зважаючи на таку шалену популярність, наприкінці 80-их перші рок-музиканти часто виступали стихійно.

«Наш перший концерт був у Клубі творчої молоді у Львові. Тоді не привезли барабанів і я грав на табуретках. Інструмент приїхав вже, коли закінчилась перша частина. Та часу їх розставляти не було, тож на табуретках я програв до кінця», – пригадує ударник гурту «Брати Гадюкіни» Михайло Лундін.

«Ця епоха була приємнішою тим, що у нас всіх був спільний ворог – радянський совок. І люди дуже завзято ходили на рок-концерти.

Досить було десь у переході повісити одну афішу – і набивався повний зал», – додає екс-бас-гітарист гурту «Воплі Відоплясова» Олександр Піпа.

Тоді саме на живих концертах гурт «ВВ» виконував свої перші хіти.

«Нашу музику перші кілька років існування групи люди, здебільшого, знали за диктофонними записами із концертів. А «Гадюкіни» відразу випустили бомбовий альбом і стали мегапопулярними. Навіть всі почали думати, що це вони першими заспівали українською», – розповідає Піпа.

Після цього з’явилися ще й інші культові українські рок-команди – «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Кому Вниз» і багато інших.

«Початок 90-их – це був такий вибух створення нових колективів. Багато що кипіло-варилося, але не було інфраструктури, а музичний ринок прив’язаний до інформаційного», – наголошує гітарист гурту «Мертвий Півень» Роман Чайка.

Зрештою, через відсутність музичної інфраструктури та економічну кризу, український рок-н-рол так і не став масовим.

«У 90-ті ми собі дозволяли грати, що хотіли і як хотіли. А потім влізла попса, особливо та російська попса, яка за два дні змела все з тих радіостанцій», – каже бас-гітарист гурту «Мертвий Півень» Олег «Джон» Сук.

Про легенди української рок-музики – в «Історичній правді з Вахтангом Кіпіані» уже цієї неділю, о 23:00, на телеканалі ZIK.

Читайте ще