Про це повідомляє відділ прес-служби департаменту внутрішньої та інформаційної політики Львівської обласної державної адміністрації.
Програма заходів
10.50 – покладання квітів до могил батьків Коновальця на кладовищі Зашкова;
11.05 – урочиста хода до меморіального музею Євгена Коновальця;
11.25 – покладання квітів до пам’ятника та віче;
12.00 – мистецька програма за участі капели «Дударик», після якої усі охочі зможуть оглянути експозицію Меморіального музею Євгена Конавальця.
Нагадаємо Львівська облрада проголосила 2016 рік Роком полковника Євгена Коновальця. Це рішення депутати прийняли на сесії 16 лютого. Рішення прийнято «з нагоди відзначення у 2016 році 125-річчя від дня народження коменданта Української військової організації, голови проводу Організації Українських Націоналістів, полковника Євгена Коновальця».
Довідка ІА ZIK.
Євген Коновалець (14.06.1891 – 23.05.1938) – визначний український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів (з 1927). Народився у с. Зашків Львівського повіту (тепер Жовківського р-ну Львівської обл.).
У 1901-09 навчався в Академічній гімназії у Львові. З 1909 вивчав юриспруденцію (право) на юридичному факультеті Львівського університету. З студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. Брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові В 1912 став секретарем львівської філії «Просвіти» тісно співпрацював з друкованим органом організації місячником «Письмо з Просвіти» був членом «Академічної громади» З 1913 Коновалець
як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського студентського союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 році як представник від студентства входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (гол. К. Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення щодо найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.
На початку Першої світової війни 2 серпня 1914 Коновалець був мобілізований до австрійської армії В червні 1915 під час боїв на Маківці він потрапив у російський полон. У 1915-поч. 1916 перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 – у таборі в Царицині (тепер Волгоград).
Після Лютневої революції 1917 в Росії Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) А. Мельником, І. Чмолою Р. Сушком В. Кучабським Ф Черником розгорнув широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців. У вересні 1917 він втік з табору і незабаром добрався до Києва.
У жовтні-листопаді 1917 Коновалець спільно з Р. Дашкевичем та іншими членами Галицько-Буковинського комітету сформував Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії Української Народної Республіки.
В січні 1918
Коновалець після проведення реорганізації Галицько-Буковинського Куреня Січових Стрільців було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кін. січня – поч. лютого 1918 частини Січових Стрільців відзначились у ході придушення антидержавного заколоту в Києві та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста.
В період діяльності Української Центральної Ради Січові Стрільці на чолі з Коновалець фактично виконували функції національної гвардії, забезпечуючи роботу уряду в найскладніші часи української державності З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 на вимогу німецького командування було роззброєно і розформовано. Коновалець залишившись у Києві, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи із створення нової стрілецької частини.
Наприкінці серпня 1918 Коновалець отримав від гетьмана П. Скоропадського дозвіл на формування окремого загону Січових Стрільців з осідком в Білій Церкві. На поч. листопада 1918 він через Д. Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у т. ч. Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією.
В листопаді 1918 Січові Стрільці під командуванням Коновальця підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади П. Скоропадського і в Мотовилівському бою 1918 розбили гетьманські частини. Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканських армії.
В 1918-19 рр. Коновалець командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді головного отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин, Коновалець видав наказ по самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.
У листопаді 1919 Коновалець потрапив у польський табір для військовополонених у Луцьку. Весною 1920 р. звільнившись з ув’язнення, він перебрався в Чехословаччину. Намагався у «порозумінні з С. Петлюрою організувати з колишніх бійців УГА і українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях»
Поразка національно-визвольних змагань 1917-21 та чотирьохстороння окупація України, спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах в липні 1920 р. він здійснює заходи по створенню принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р. за безпосередньою участю Коновальця було створено Українську військову організацію. 20 липня 1921 він повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був співорганізатором Другого Зимового походу Армії УНР.
З грудня 1922 Коновалець був змушений жити в еміграції у Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії. В листопаді 1927 р. за його ініціативою на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі.
28 січня -3 березня 1929 на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні було створено Організацію Українських Націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця У кін. 1920-на поч. 30-х рр. він організаційно зміцнивши УВО і ОУН, встановив контакти з політичними колами Німеччини, Великобританії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Здійснив ряд заходів внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій в Франції, Бельгії, Канаді. За його безпосередньою участю в Америці були засновані громади Українських Стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об’єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехословаччині, Австрії. Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, яка користувалась всезростаючою підтримкою української молоді, намагання поставити українське питання у Лізі націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УСРР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.
25 травня 1938 Коновалець загинув у Роттердамі (Голландія), відкриваючи поштовий пакет, в якому знаходився вибуховий пристрій, переданий йому агентом радянських спецслужб. Похований на кладовиці Кросвік у Роттердамі.
