Львів

Пристрасті у «Шевченківському гаю»: як врятувати музей просто неба?

16 бер•Zik

Отже, проблема заслуговує на публічне висвітлення.

«Музей потрібно рятувати»

Журналісти IA ZIK розпочинаючи вивчення теми, відштовхувалися від твердження депутата Львівської міської ради Валерія Веремчука що близько 40% об’єктів музею стоять без даху, там падають крокви, прогнивають стелі, нищиться підлога.

Це випливає й з коментаря для IA ZIK колишнього директора музею Бориса Рибака ситуація у «Шевченківському гаю» критична – багато об’єктів руйнується, протікають дахи.

«У музеї є п’ять церков, майже всі вони протікають і перебувають у жалюгідному стані, крім буковинської. У плачевному стані і школа. Там протікає дах, який накритий толем. А це єдина вціліла така школа на теренах України.

Крім того, майже всі об’єкти етнозони «Закарпаття» потребують перекриття. У такому ж стані й об’єкти Гуцульщини. Хата з села Сілець, що на Львівщині, стоїть без даху, стіни покриті толем, будівля гниє і пропадає. Скрутна ситуація і зі знаменитою гончарнею. Також потребує ремонту хата 1860 року на Бойківщині. Запущена ситуація і з перекриттям дерев’яних об’єктів. Вони потребують боротьби із гнилизною.

Ніхто тим не займається», – перераховує Борис Рибак.

Також, за його словами, у музею влада міста «незаконно забрала 20 га території». «Тепер там будують велодоріжку і візит-центр. Але у будь-якому музеї насамперед головною є експозиція, а наш музей треба рятувати», – заявляє екс-директор.

Візит-центр замість фондосховища?

Варто зауважити, що на території Музею народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького діє Свято-Іванівська лавра. Тож журналісти вирішили поцікавитися думкою священнослужителів щодо доцільності зведення візит-центру та стану експонатів музею, зокрема дерев’яних церков.

На думку настоятеля лаври о. Юстина Бойка яку він висловив у коментарі IA ZIK головним пріоритетом музею має стати збереження експонатів; особлива увага повинна приділятися фондам, а не будівництву візит-центру.

«Минулого року музей представив стратегію свого розвитку, яка не передбачає існування Свято-Іванівської лаври, хоч вона є важливим компонентом музею. Натомість головним пунктом передбачається будівництво і розвиток візит-центру. На нашу думку, це непогана ідея.

Але, згідно з проектом, лише 1/3 візит-центру відведена для виставкових залів. Однак першочерговим завданням музею є збереження експонатів, а вони у жахливому стані. Окрім того, музей не є завершеним: він не має таких етнозон, як Полісся і Волинь.

Також музей має фонди, але не має, де їх зберігати. Тому, на нашу думку, пріоритетом мусить стати будівництво нового адміністративного корпусу, що передбачається чинним планом, хоча він ще вироблений у 1989 році. Фактично, музей не має сучасного адміністративного будинку, фахівці працюють у надто тісних приміщеннях», – розповідає священнослужитель.

За його словами, лавра вирішила допомогти реставрувати одну з церков музею, однак поки що цього зробити не вдалося.

«Ми хотіли реставрувати церкву св. Архістратига Михаїла, однак документація на неї виявилася відсутньою… Кожен об’єкт повинен мати паспорт і відповідну документацію, інакше це означає, що він відсутній на території музею. Я скеровував до музею листи, щоб вони видали нам документи; пропонував, щоб ми надали майстрів, а музей – контрольну-ревізійну комісію. Музей тягнув з цим питанням.

Тоді я вирішив, що ми за рахунок лаври зробимо необхідну документацію і купимо гонт. Музей на це погодився.

Тож є багато проблем, про яку треба говорити. Але у будь-якому разі, я не бачу розвитку лаври без музею і музею без лаври», – підсумував о. Юстин.

Об’єкти потребують реставрації

Церква Св. Архистратига Михаїла з села Тисовець. Фото: Микола Тис/ZIK

Церква Св. Архистратига Михаїла з села Тисовець. Фото: Микола Тис/ZIK

Церква Св. Архистратига Михаїла з села Тисовець. Фото: Микола Тис/ZIK

Хата зі села Сілець, що на Львівщині. Фото: Микола Тис/ZIK

Хата зі села Сілець, що на Львівщині. Фото: Микола Тис/ZIK

Хата зі села Сілець, що на Львівщині. Фото: Микола Тис/ZIK

Законсервована Стоянівська церква. Фото: Микола Тис/ZIK

Школа. Фото: Микола Тис/ZIK

Школа. Фото: Микола Тис/ZIK

Своєю чергою, директор Музею народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького Роман Назаровець у розмові з журналістами IA ZIK запевняє, що ситуація з експонатами зовсім не в такому плачевному стані.

«Коли пан Рибак закінчив роботу, згідно з актом, у 1995 році зі 110 об’єктів музею 54 перебувало у незадовільному стані,

вісім згоріло, а два – втрачено.

У 2014 році зі всіх 110 об’єктів 47 були, дійсно, в поганому стані і потребували консервації і реставрації. Того ж року реставрували п’ять об’єктів і законсервували вісім. У 2015-му – проводилася робота по 16 об’єктах, у 2016-му – по 15. За три роки 42 об’єкти були відреставровані і законсервовані», – перераховує він.

Відреставрований млин. Фото: Микола Тис/ZIK

Відреставрований млин. Фото: Микола Тис/ZIK

Дзвіниця з с. Хоросно. Фото: Микола Тис/ZIK

Реконструкція хати с. Зарічово». Фото: Микола Тис/ZIK

Реконструкція хати с. Зарічово». Фото: Микола Тис/ZIK

Реконструкція хати с. Зарічово». Фото: Микола Тис/ZIK

Реставрація. Фото: Микола Тис/ZIK

Реставрація. Фото: Микола Тис/ZIK

Реставрація. Фото: Микола Тис/ZIK

За його словами, в останні роки здійснена реконструкція церкви з с. Клокучка, також перевезена дзвіниця з с. Хоросно.

А от щодо протікання церков директор відповідає, що ситуація змінюється щороку.

«Минулоріч Тисовецька церква дійсно протікала у двох місцях, однак була проведена консервація за допомогою рубероїда. Станом на сьогодні 19 об’єктів потребують або консерваційних,

або реставраційних робіт. Цього року з бюджету виділено лише 450 тис. грн на реставрацію одного об’єкта – хата с. Зарічово», – додає директор музею.

Як говорить Роман Назаровець, через брак фінансування ремонтні роботи у скансені ведуться, переважно, за гроші, отримані від продажу вхідних квитків, а також коштом спонсорів, яких у музеї чомусь не називають.

Коментуючи ситуацію, коли Свято-Іванівська лавра хотіла допомогти з ремонтом церкви, Роман Назаровець зауважує, що для таких робіт не потрібно жодної спеціальної документації, і музей готовий до співпраці зі священнослужителями.

«Нещодавно в ЛМР було озвучено, що монастир нам надасть 300 тис. штук гонту на 105 тис. грн для ремонту даху Тисовецької церкви. Щоб перекрити дах, не потрібно ніякої спеціальної документації: складається лише дефектний акт і проводяться роботи. Якщо ж це комплексна реконструкція, тоді вже потрібно виготовляти проект. Лавра нам ще не передала гонт, сказали – після Великодня», – повідомив керівник музею.

Він додає, що Тисовецька і Стоянівська церкви законсервовані і потребують заміни гонту на даху.

Однак Тисовецьку церкву музей планує відремонтувати цього року. Також у планах – ремонт даху на школі.

Тож на даний момент кілька об’єктів дійсно потребують саме реконструкції. Та чи буде вона здійснена – питання залишається відкритим. Адже багато з того, про що говорять у музеї – лише плани.

Музейники визнають, що складна ситуація також з хатою з с. Сілець на Львівщині, яка фактично є недобудованою. Ця хата ще при встановленні не була довершена. Також законсервованою лишається і гончарня, однак вона не входить в експозицію музею.

«Музей для людей»

Говорячи про візит-центр, Роман Назаровець запевняє, що це питання обговорювалося з багатьма фахівцями.

«Ми виробили пріоритети, що необхідно робити музею у першу чергу. У нас немає нормальних туалетів, вхідної зони з необхідною інформацією, кафе. Щодо існуючих фондосховищ, то ми їх відремонтували: замінили вікна, двері, електропроводку. Звісно, у стратегічних планах – будівництво нового, більшого фондосховища. Але наш музей орієнтований на відвідувача. Люди не підуть у музей заради адміністративної будівлі. Сюди йдуть подивитися на експонати,

садиби, у яких часто проходять майстер-класи. Наприклад, у стокгольмському скансені є 17 закладів харчування, свій зоопарк. Там музей працює для людей», – додав директор Музею народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького.

Варто зауважити, що минулоріч питання візит-центру стало дуже дискусійним. Громадські активісти зазначали, що у «Шевченківському гаю» панує безлад якого вперто не бачить влада міста. Небайдужі львів’яни заявляли, що їм «втюхують проект візит-центру, який будуватимуть за бюджетні гроші і здаватимуть в оренду під кафе партнерам міського голови Львова».

Який вихід?

Очевидно, що Музей народної архітектури і побуту треба розвивати, а насамперед – зберігати. Про те, як вийти зі складної ситуації, журналісти IA ZIK поцікавилися у депутатів міської ради та експертів з охорони пам’яток.

Так, депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк вважає, що потрібно розробити проект з реконструкції музею і закладати кошти у бюджет на наступний рік.

«Музей треба привести до ладу, бо всі хати в не дуже хорошому стані, а Співоче поле взагалі давно було зруйноване.

Думаю, потрібна програма відновлення музею, і наступного року потрібно закладати кошти у бюджет, аби ми не втратили те, що є. Думаю, що проблема очевидна, тому розробити проект з реконструкції виділити на нього кошти цілком реально. Думаю, проектом мало би зайнятися управління культури», – говорить він.

У свою чергу, голова ЛОО Українського товариства захисту пам’яток історії та культури Андрій Салюк також наголошує, що стан об’єктів «Шевченківського гаю» поганий. І працювати, насамперед, потрібно над збереженням стану експонатів, а не над зведенням візит-центру.

«Особисто я вважаю, що стан об’єктів у дуже поганому стані. У першу чергу, музей – це фонд, а не інфраструктура, про яку говорить його керівництво. Жодна інфраструктура нічого не варта, якщо немає самого музею. Тому варто створити спеціальну комісію, яка б комплексно оглянула всі пам’ятки. Вважаю, що і керівникам музею, і управлінню культури ЛМР, якому він підпорядковується, варто підготувати комплексну програму, аби вивести музей з поганого стану» – говорить він.

За словами Андрія Салюка, у музеї мають бути реставратори, які повинні працювати з об’єктами. Спеціальних дозволів на реставрацію продовжує він, брати не потрібно. Однак варто

було б створити реставраційну раду, до якої можна залучити представників профільного управління міської ради Не завадить підготувати і документи для формального інформування Міністерства культури про те, що проводяться реставраційні роботи, додає Салюк.

Цілком зрозуміло, що для порятунку музею потрібні не лише ідеї, а й немалі кошти.

Та, як написав на своїй сторінці у Facebook Валерій Веремчук цьогоріч ЛМР виділить близько 3 млн грн із міського бюджету на реконструкцію п’ятьох пам’яток – двох церков, школи і двох хатин.

«Місту нарешті треба визначитися із пріоритетами у фінансуванні: спочатку зберегти те цінне, що маємо, а вже потім братися за нове. Сподіваюся, що допоки не будуть врятовані всі об’єкти, у музеї відмовляться від ідеї візиту-центру, а заплановані на це кошти підуть на відновлення пам’яток, будівництво сучасного фондосховища. Окрім того, гроші не зариватимуться в проекти, доцільність яких викликає великі сумніви. Для прикладу, навіщо прокладали велодоріжку неподалік «Шевченківського гаю» на території «Знесіння», якщо кількасот метрів нового покриття впираються у місток через стару колію, за яким відгороджена приватна територія?», – написав він.

Тож, очевидно, що Музей народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького далеко не в ідеальному стані. Варто чітко визначитися з пріоритетами щодо його розвитку: що важливіше – збереження цінного фонду чи облаштування візит-центру для туристів? Адже руїна за красивими дверима – не дуже привабливе явище. Багато речей, про які говорять у музеї – лише плани. Тому, насамперед, важливо зберегти існуючі експонати, поповнювати музей новими, розвивати його і перетворити на місце, куди завжди хочеться повертатися.

Підготувала Ольга Іващук

IA ZIK

Читайте ще