Львівські поборники традиційної моралі, які погрожують зірвати форумну презентацію дитячої книжки від видавництва "Видавництво", поводяться вкрай нераціонально.
Маю на увазі не свій погляд. Тобто не власну раціональність. А саме їхню.
Якщо виходити з їхніх поглядів і страхів, вони б не мали бути зацікавлені в поширенні ідей про існування родин, де двоє матерів або двоє татів виховують дитину.
Найефективніший спосіб не дати розповстися "гідрі толерантності" й "сатанізму" – це не збільшувати кількість людей, які це читатимуть. Тобто – не множити "зло" (як вони його розуміють).
Що ми побачили за останні дві доби?
Ми побачили, що про книжку Лариси Денисенко дізналися всі. Навіть ті, хто й не збирався їхати завтра до Львова або зовсім далекі від дитячої літератури. Книжку, вже поширену в електронному форматі через "УП", прочитають тисячі людей. На Форумі вона розлетиться, як київська перепічка в голодні дев'яності. Про цю книжку говоритимуть усі, писатимуть усі. Вона буде всюди, бо останні два дні це показали.
Розгромити презентацію дитячої книжки – не тільки цілковите шапіто,
а й демонстрація того, що "Вася – голий" більш ніж абсолютно. Агресія як єдиний спосіб реалізації своїх поглядів? Крім того, що дико, це зовсім неефективно. Набагато ефективніше піти до церкви і помолитися за навернення заблуканих душ.
Я, наприклад, проти нічних мотоциклістів у себе під вікнами. Можливо, добра половина Оболоні поділяє мої погляди. Але влаштовувати якісь акції проти них – смішно. Я точно знаю, що таких людей з часом карають невидимі божества наших доріг. І пробачаю їм усі гріхи заздалегідь. Мені вистачає терпимості для нічних мотоциклістів.
Тож маємо типову гоголівську унтер-офіцерську вдову, яка сама себе вишмагала. Так поборники боротьби зі "злом" показують себе тими, ким завжди були – підлітковою субкультурою, яка не здатна прорахувати навіть один свій хід (не кажучи вже про два чи три) без того, щоби не облажатись і не підняти себе на глум.