16 березня, Литовський національний театр привезе до Львова свою інтерпретацію відомої п’єси «Борис Годунов» О. Пушкіна. Режисером вистави виступить Еймунтас Някрошюс – один з найвідоміших режисерів Європи, лауреат численних державних нагород та дипломів театральних фестивалів у Литві, Латвії, Естонії, Росії та інших країнах. Характерними особливостями його постановок є заспокійливий музичний супровід, що повторюється впродовж вистави, активне використання танцю та сценічного руху, а також унікальний сценічний реквізит, використання на сцені природних субстанцій: води, вогню, вітру, льоду, каменю. Тривалість однієї вистави часто перевищує звичайний час перегляду, бо Някрошюс полюбляє складні й амбітні п'єси , як, наприклад, «Пісня Пісень» або «Пори року» Крістіонаса Донелайтіса.
[[282550]]
Вистава проходитиме литовською мовою, проте кожен глядач отримає радіогід (технічний пристрій, за допомогою якого здійснюється синхронний переклад), такий тип перекладу у львівському театрі буде використовуватись вперше.
Литовці везуть дуже суперечливу, провокативну, насичену подіями виставу.
Попри складність змісту в ній є простота сприйняття, наближення до простих людських поривів, які кожний з нас переживає щодня. «Борис Годунов» Олександра Пушкіна у прочитанні Еймунтаса Някрошюса – це історія людини, у державі; це усе і нічого водночас. Пророцтво, що справдиться, те, що є і мине, адже людська природа не може подолати вищі сили. Всі ми ходимо під Богом і фатум ніхто не відміняв. Ніхто не заважає долати гори, бо наші ями ми копаємо самі собі.
З нагоди анонсу вистави сьогодні відбулась зустріч з журналістами акторів театру ім. Заньковецької Григорія Шумейка та Богдана Козака, які з нетерпінням чекають на гучну прем’єру.
{{6}}
«Одне ім’я цього режисера вже може прогнозувати якість вистави. Його вистави не тільки подобаються, вони дивують, вони вражають глядача» -- коментує Григорій Шумейко.
Вибір цієї вистави викликав обурення в декого з патріотично налаштованих львів’ян. Викликане, чи то національністю автора, чи гострій темі вистави, в якій можна знайти багато аналогій з сучасністю.
«Хочете, чи ні, ця вистава говоритиме про сьогоднішній день. Литовці розуміють, в якій ми ситуації та розуміють, куди вони їдуть і що з собою везуть» -- каже народний артист України Богдан Козак.
«Я в передчутті розкішної та глибокої інтепретації. Згадайте і Шевченко, і Гоголь захоплювались Пушкіним. Гоголь казав: «У кожнім його слові безмір всесвіту», тому я не розумію звідки все це взялось.» -- додає Григорій Шумейко.
